рама

РА́МА, и, ж.

1. Віконне дерев’яне сплетіння перев. прямокутної форми з шибками або без них.

На одній половині хати не було в вікнах рам, і жовта стіна дивилась на задвірок двома чорними дірами (Коцюб., І, 1955, 43);

Вставлено у вікна другі рами, Вата і калина поміж рам (Рильський, III, 1961, 315);

Сильний порив вітру вдарив рамою, посипалось скло (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 27);

*У порівн. Одвірки затряслись, мов рами, І снасть од бою вся тріщить (Котл., І, 1952, 235);

// Дерев’яна дверна коробка, яку вставляють у прорізи стін будинків.

Тільки-но він вийшов, як у дверях появилася Лукерка. — Здрастуйте, ковалики, — проспівала вона, розіп’явшись у дверній рамі (Тют., Вир, 1964, 37);

// Довільної форми дерев’яна або металева оправа, яку вставляють у прорізи корпусу літака, автобуса і т. ін.

Круглі металеві рами ілюмінаторів склили товстим дзеркальним склом (Тулуб, В степу.., 1964, 260);

// Засклене сплетіння перев. великого розміру для захисту рослин у парниках і теплицях.

Буйно зеленіла під скляними рамами парникова розсада капусти й помідорів (Шиян, Переможці, 1950, 237);

— Ми таки навчилися.. вирощувати під рамами ранню редиску, щавель для борщу та зелену цибулю (Крот., Сини.., 1948, 54).

2. Довільної форми оправа з різного матеріалу, в яку вставляють дзеркала, портрети, картини тощо.

На стіні у золотих рамах висіло здоровенне дзеркало (Мирний, III, 1954, 275);

Один куток був обчеплений і прикрашений образами в позолочених рамах (Н.-Лев., III, 1956, 367);

Картина на стіні у рамі, під рушником: зимовий ландшафт і вовк на горбі, а внизу у долині засніжене село (Головко, І, 1957, 302);

*У порівн. Невисокий полковник стояв, як у рамі, у дверях хати, узявшись обома руками за одвірки (Перв., Дикий мед, 1963, 301);

// перен. Те, що служить фоном чому-небудь, є його обрамленням, облямуванням.

На скелях стояла жінка з блідим обличчям в золотій рамі волосся (Коцюб., II, 1955, 288);

Біля ставочка, отороченого подвійною рамою з очерету та кущів, стоїть.. нова охайна хата (Стельмах, II, 1962, 42).

3. Прямокутник із скріплених між собою балок, планок і т. ін., що має різноманітне застосування в господарстві, промисловості тощо.

Забивання шпунтових рядів провадять за допомогою напрямних рам (Довідник сіль. будівельника, 1956, 162);

// Пристрій для стільників у вулику.

Біля вулика стояв з янтарною рамою осміхнений Марко Григорович (Стельмах, На.. землі, 1949, 472).

∆ Лісопи́льна ра́ма див. лісопи́льний.

4. Несуча частина машини, конструкції, установки і т. ін.; станина.

Тріснула рама культиватора, її треба було приварити (Рад. Укр., 9.VI 1961, 3);

Рама служить основою, до якої кріпляться механізми, агрегати і кузов автомобіля (Підручник шофера.., 1960, 226);

Якось Шурі довелося побачити вперше легендарні «катюші».. Вкриті брезентами, піднявши рами, вони мчали і мчали на захід (Гончар, III, 1959, 180).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рама — ра́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рама — (дзеркала) оправа; (ікони) оклад; (віконна) коробка; (машини) станина; (авта) шасі; (воза) осада; П. облямівка; рамка, обрамок, мн. рямці. Словник синонімів Караванського
  3. рама — I -и, ч. В індійській міфології – одне з утілень бога Вішну. II -и, ж. 1》 Віконне дерев'яне сплетіння перев. прямокутної форми з шибками чи без них. || Дерев'яна дверна коробка, яку вставляють у прорізи стін будинків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рама — Ряма, рямка, рямочка Словник чужослів Павло Штепа
  5. рама — РА́МА, и, ж. 1. Віконне дерев'яне сплетіння перев. прямокутної форми з шибками або без них. На одній половині хати не було в вікнах рам, і жовта стіна дивилась на задвірок двома чорними дірами (М. Словник української мови у 20 томах
  6. рама — И, ж. 1. Огрядна мускулиста людина. 2. Тіло. Я тільки так різко повертаюсь всією рамою назад, йо-майо, не повірите! (Л. Подерев'янський). Словник сучасного українського сленгу
  7. рама — ра́ма (санскр.) 1. Герой давньоіндійського епосу «Рамаяна» і «Махабхарата». 2. В індійській міфології одне з втілень бога Вішну. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. Рама — Герой індуської епопеї Рамаяна; зразок сина, чоловіка, правителя й воїна; визнаний одним із втілень бога Вішну. Універсальний словник-енциклопедія
  9. рама — хоч за ра́му клади́. Дуже гарний, вродливий. А тут ще й жінка (ви ж знаєте, як деякі жінки хорошіють після перших родів), розцвіла, мов польова рожечка, хоч живу за раму клади (Ірина Вільде). Фразеологічний словник української мови
  10. рама — Ра́ма, -ми; ра́ми, рам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. рама — (нім.) 1. Облямування декоративного чи пластичного мотиву, існує теж так звана: рама голландська — поділена на мілкі чотирикутники. 2. Конструктивний елемент — стрижнева система. Архітектура і монументальне мистецтво
  12. рама — Рама, -ми ж. 1) Рама. 2) Переплетъ у окна, рама. 3) Зарубка. Вх. Лем. 459. Словник української мови Грінченка