1. Словник української мови в 11 томах

реви

РЕ́ВИ, ів, мн., розм. Голосний плач.

◊ Ре́ви насі́ли кого — хтось голосно заплакав, заревів.

[Зіля:] Обидили її, покривдили, то її й реви насіли (Вас., III, 1960, 131);

Ре́ви підня́ти — голосно заплакати, заревіти.

[Прохор:] Скажена баба! Я її ще й пальцем не торкнув, а вона вже й реви підняла!.. (Кроп., III, 1959, 161).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Реви — Реви́ множинний іменник населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. реви — -ів, мн., розм. Голосний плач. Реви насіли кого — хтось голосно заплакав, заревів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. реви — РЕ́ВИ, ів, мн., розм. Голосний плач. ◇ (1) Ре́ви насі́ли кого, зневажл. – хто-небудь голосно плаче. [Зіля:] Обидили її, покривдили, то її й реви насіли (С. Васильченко); (2) Ре́ви підня́ти – голосно заплакати, заревіти. [Прохор:] Скажена баба!... Словник української мови у 20 томах