ревун
РЕВУ́Н, а, ч.
1. розм. Той, хто багато і часто реве, плаче.
— Так, ведмідь я [Атта Троль]! я ведмідь той, Що незграбою, кудлаєм, Ревуном і товстолапим І бог зна ще як взивають! (Л. Укр., IV, 1954, 151).
2. мор. Звуковий сигнальний прилад; сирена.
Ого, як воно розгулялося, його море! Аж ревун гуде безперестанку на маяку, щоб кораблі не збилися з курсу (Кучер, Прощай.., 1957, 294);
Тиша стояла над портом, тиша зависла над містом. І тільки ревуни — на Фонтані, за монастирем, біля виходу з бухти — невгавно ревли, неначе віщуючи шторм (Смолич, Світанок.., 1953, 159).
3. Велика широконоса мавпа родини цебусових; живе в лісах Південної і Центральної Америки, має довгий чіпкий хвіст і дуже гучний голос.
Серед чіпкохвостих мавп Гвіано-Бразільської підобласті найбільш характерним родом слід вважати, ревунів (Посібник з зоогеогр.., 1956, 38).
Значення в інших словниках
- ревун — реву́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ревун — див. крикливий; плаксивий Словник синонімів Вусика
- ревун — -а, ч. 1》 розм. Той, хто багато і часто реве, плаче. 2》 мор. Звуковий сигнальний прилад; сирена. 3》 Велика широконоса мавпа родини цебусових; має дуже гучний голос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ревун — РЕВУ́Н, а́, ч. 1. розм. Той, хто багато й часто реве, плаче. – Так, ведмідь я [Атта Троль]! я ведмідь той, Що незграбою, кудлаєм, Ревуном і товстолапим І Бог зна ще як взивають! (Леся Українка). 2. мор. Звуковий сигнальний прилад; сирена. Словник української мови у 20 томах
- ревун — ПЛА́КСА розм. (той, хто часто плаче, схильний до плачу); ПЛАКСІ́Й розм., ПЛАКСУ́Н розм., ПЛАКСИ́ВЕЦЬ розм., ПЛАКУ́Н розм. рідше, РЮ́МСА розм., РЮ́МА розм., РЕ́ВА розм., РЕВУ́Н розм. рідше, СКИГЛІ́Й зневажл., НЮ́НЯ зневажл. — Вони вже й розпустили губи. Словник синонімів української мови