ревун

ПЛА́КСА розм. (той, хто часто плаче, схильний до плачу); ПЛАКСІ́Й розм., ПЛАКСУ́Н розм., ПЛАКСИ́ВЕЦЬ розм., ПЛАКУ́Н розм. рідше, РЮ́МСА розм., РЮ́МА розм., РЕ́ВА розм., РЕВУ́Н розм. рідше, СКИГЛІ́Й зневажл., НЮ́НЯ зневажл. — Вони вже й розпустили губи. Ех, бабська натура!.. Що за життя козакові з такими плаксами! (П. Куліш); Катруся ніколи.. не стане плакати. Вона сама не любить плаксіїв (О. Донченко); (Кум:) Плаксуном не буде (Омелько) зроду: Не плакучого він роду! (О. Олесь); (Лисенко:) Ти баба — не козак! Гей, хлопці! Хлопці! Озьміть отсього рюму од мене (М. Костомаров); — Стій тут, рево, та не скімли! — гукнув батько (А. Кримський); Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину (М. Стельмах); — Не козаки, а нюні ви! (В. Сосюра).

СИРЕ́НА (звуковий сигнальний прилад), РЕВУ́Н мор. Раптом в ніжні звуки рояля вдираються інші: виття сирени, гудки заводів. Повітряна тривога (П. Кочура).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ревун — реву́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ревун — див. крикливий; плаксивий Словник синонімів Вусика
  3. ревун — -а, ч. 1》 розм. Той, хто багато і часто реве, плаче. 2》 мор. Звуковий сигнальний прилад; сирена. 3》 Велика широконоса мавпа родини цебусових; має дуже гучний голос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ревун — РЕВУ́Н, а́, ч. 1. розм. Той, хто багато й часто реве, плаче. – Так, ведмідь я [Атта Троль]! я ведмідь той, Що незграбою, кудлаєм, Ревуном і товстолапим І Бог зна ще як взивають! (Леся Українка). 2. мор. Звуковий сигнальний прилад; сирена. Словник української мови у 20 томах
  5. ревун — РЕВУ́Н, а, ч. 1. розм. Той, хто багато і часто реве, плаче. — Так, ведмідь я [Атта Троль]! я ведмідь той, Що незграбою, кудлаєм, Ревуном і товстолапим І бог зна ще як взивають! (Л. Укр., IV, 1954, 151). 2. мор. Звуковий сигнальний прилад; сирена. Словник української мови в 11 томах