регістр
РЕГІ́СТР, ч.
1. род. у, спец. Список, перелік чого-небудь; книга для записування, обліку чогось.
Стає траулер самостійною поважною одиницею радянського морського флоту. Його номер, ім’я і тоннажність заносять в усі регістри світу (Собко, Матв. затока, 1962, 15).
2. род. у, муз. Частина звукоряду, що займає певне положення по висоті звучання і має однаковий тембр.
Важку ходу Ведмедя композитор [М. В. Лисенко] передає за допомогою громіздких октав і тремоло у нижньому регістрі (Укр. клас. опера, 1957, 225);
Біля кабінету начальника голос її став гучніший. А коли відчинилися двері, то він уже звучав на найвищих регістрах (Ткач, Арена, 1960, 78).
3. род. у, муз. У язичкових і духових інструментах (клавесин, фісгармонія, акордеон, орган) — набір язичків або труб різної настройки одного тембру.
Орган має 33 регістри, стабільний музичний лад (Веч. Київ, 20.XI 1967, 1).
4. род. а, спец. Розподільник, регулятор у деяких машинах і приладах.
Основи для балконів, сходові марші і площадки виготовляються в залізобетонних матрицях, що мають регістри для пропарювання і пневматичні виштовхувачі (Архіт. і буд., 2, 1955, 17);
// Ряд клавіш у клавішних літерних або лічильно-аналітичних машинах.
5. род. у. Орган державного нагляду за якістю морських і річкових суден, що будуються, та за безпекою їх плавання.
Значення в інших словниках
- регістр — регістр – реєстр Регістр (-у) – 1. Ділянка звукового діапазону; орган державного технічного нагляду за будівництвом і безпекою плавання суден. Звуки нижнього регістру. Діяльність регістру. 2. Регістр (-а). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- регістр — регі́стр 1 іменник чоловічого роду пристрій регі́стр 2 іменник чоловічого роду список, перелік; ділянка звукового діапазону Орфографічний словник української мови
- регістр — РЕГІСТР – РЕЄСТР Регістр. 1. р. -а. Розподільник, регулятор у машині, приладі. 2. р. -у. Частина звукоряду, набір язичків або труб одного тембру в музичних інструментах. 3. р. -у. Літературне слововживання
- регістр — ч. 1》 род. -у, спец. Список, перелік чого-небудь; книга для записування, обліку чогось. 2》 род. -у, муз. Частина звукоряду, що займає певне положення по висоті звучання і має однаковий тембр. 3》 Висота звучання голосу співака (співачки). Високий регістр. Великий тлумачний словник сучасної мови
- регістр — Запис, впис, спис, упис Словник чужослів Павло Штепа
- регістр — (від лат. registrum — список, перелік) — 1.Ряд звуків співацького голосу, які характеризуються одним механізмом голосоутворення і схожими тембровими якостями. В голосах співаків, що навчались, існує два... Словник-довідник музичних термінів
- регістр — РЕГІ́СТР, ч. 1. род. у, спец. Список, перелік чого-небудь; книга для записування, обліку чогось. Стає траулер самостійною поважною одиницею радянського морського флоту. Його номер, ім'я і тоннажність заносять в усі регістри світу (В. Собко). 2. род. Словник української мови у 20 томах
- регістр — (англ. rеgіster) 1. частина пам’яті обчислювальної машини переважно в одне машинне слово, призначена для запам’ятовування кодів. 2. високошвидкісний мікропроцесорний пристрій тимчасового зберігання найбільшої кількості даних. Економічний словник
- регістр — регі́стр (від лат. registrum – список, перелік) 1. Ділянка звукового діапазону музичного інструмента або голосу. 2. Регулятор або розподільник у деяких машинах і приладах. 3. Пристрій в обчислювальних машинах. Словник іншомовних слів Мельничука
- регістр — СПИ́СОК (опис з перерахуванням яких-небудь осіб або предметів), РЕЄСТР, ПЕРЕ́ЛІК, ПРЕЙСКУРА́НТ, ІНДЕКС, РЕГІ́СТР спец.; КАТАЛО́Г (перелік книжок, рукописів, картин тощо, складений у певному порядку); ІНВЕНТА́Р заст. (список майна, звичайно рухомого). Словник синонімів української мови
- регістр — рос. регистр спеціальний орган, що здійснює нагляд у певній сфері управління. Eкономічна енциклопедія