регіт

РЕ́ГІТ, готу, ч. Нестримний, голосний сміх.

Галя і Явдоха зареготались. Печариці після того реготу стало не по собі (Мирний, V, 1955, 149);

Сміх проривався з її грудей голосним реготом, і вона втікала в кут та аж товкла головою до стіни зо сміху (Март., Тв., 1954, 455);

Свято розгорталося за старовинним, віками встановленим звичаєм. Танцювала і веселилася безтурботна юнь. Бриніли домбри. Веселі жарти та гострі дотепи викликали довгий і безжурний регіт (Тулуб, В степу.., 1964, 358);

// перен. Крик птахів, тварин, що нагадує гучний сміх.

Згори сипле та й сипле [жайворонок]… витрушує душу з дзвіночків, струже срібні дошки і свердлить крицю, плаче, голосить і сіє регіт на дрібне сито (Коцюб., II, 1955, 231);

// перен. Створювані предметами, стихійними силами природи і т. ін. гучні, розкотисті звуки, що нагадують людський нестримний сміх.

Підкрались [хвилі] і вдарили раптом в борти, потрясли корабель наш і з реготом геть відкотились… (Л. Укр., І, 1951, 245);

Зареготала пекельним реготом буря над білою грудочкою, і покотився сей регіт далі й далі (Хотк., II, 1966, 222).

Аж ре́готи беру́ть; [Бу́ти] на ре́готах — реготати, сміятися.

— Ану глянь у дзеркало, козак китиця… — Ой, гарно, аж реготи беруть! — хихикнула Домка (Кучер, Трудна любов, 1960, 343);

На що вже Маланка — весела дівка, завжди на реготах. А й та співчувала мені (Мик., II, 1957, 158);

Від ре́готу бра́тися (взя́тися, схопи́тися) за бо́ки — дуже сильно реготати.

Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (Коцюб., І, 1955, 343);

Від ре́готу бра́тися (взя́тися) за живі́т див. живі́т;

Заво́дити сміхи́ та ре́готи — те саме, що Справля́ти ре́готи ( див. справля́ти).

На панщині вона не робила, як другі, а більше бавилась — заводила сміхи та реготи (Мирний. IV, 1955, 33);

Залива́тися (зали́тися) ре́готом див. залива́тися;

Захлина́тися (захлину́тися) ре́готом див. захлина́тися;

Захо́дитися (зайти́ся) ре́готом див. захо́дитися²;

Кача́тися від ре́готу див. кача́тися;

Кишки́ рва́ти (порва́ти і т. ін.) від ре́готу див. ки́шка;

Ляга́ти від (од, з) ре́готу див. ляга́ти;

[Ма́ло не] па́дати від ре́готу див. па́дати;

[Так і (ма́ло не)] покоти́тися [по́котом] з (від) ре́готу див. покоти́тися¹;

Поляга́ти (полягти́) од ре́готу див. поляга́ти 2.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. регіт — ре́гіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. регіт — Голосний <�нестримний> сміх; реготня, регітня, реготання. Словник синонімів Караванського
  3. регіт — див. гамір; сміх Словник синонімів Вусика
  4. регіт — [рег'іт] -готу, м. (на) -гот'і Орфоепічний словник української мови
  5. регіт — -готу, ч. Нестримний, голосний сміх. || перен. Крик птахів, тварин, що нагадує гучний сміх. || перен. Створювані предметами, стихійними силами природи і т. ін. гучні, розкотисті звуки, що нагадують людський нестримний сміх. Захлинатися реготом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. регіт — РЕ́ГІТ, готу, ч. Нестримний, голосний сміх. Галя і Явдоха зареготались. Печариці після того реготу стало не по собі (Панас Мирний); Сміх проривався з її грудей голосним реготом, і вона втікала в кут та аж товкла головою до стіни зо сміху (Л. Словник української мови у 20 томах
  7. регіт — (аж) за бо́ки хапа́тися / схопи́тися (від (з) ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Владкове оповідання .. від початку до кінця викликало ненастанні вибухи сміху у всій компанії. Стефко аж за боки хапався (І. Фразеологічний словник української мови
  8. регіт — СМІХ, СМІ́ШКИ мн., розм., СМІХОТНЯ́ розм. підсил.; ХИ́ХОНЬКИ мн., розм. (тихий сміх); РЕ́ГІТ, РЕГІТНЯ́, РЕГОТНЯ́ підсил. розм., ГОГОТА́ННЯ підсил. розм., ГОГОТІ́ННЯ підсил. розм., ІРЖА́ННЯ зневажл. (нестримний голосний сміх). Словник синонімів української мови
  9. регіт — Ре́гіт, -готу, -готові, в -готі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. регіт — Регіт, -готу м. Хохотъ. О, сміху було! хлопці аж кишки порвали од реготу. Кв. І. 124. Аж лящить жіночий регіт. Шевч. 334. Там такого реготу, аж стіни гудуть. Пирят. у. Словник української мови Грінченка