регіт

Значення в інших словниках

1. регіт — ре́гіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. регіт — див. гамір; сміх Словник синонімів Вусика
3. регіт — [рег'іт] -готу, м. (на) -гот'і Орфоепічний словник української мови
4. регіт — -готу, ч. Нестримний, голосний сміх. || перен. Крик птахів, тварин, що нагадує гучний сміх. || перен. Створювані предметами, стихійними силами природи і т. ін. гучні, розкотисті звуки, що нагадують людський нестримний сміх. Захлинатися реготом. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. регіт — РЕ́ГІТ, готу, ч. Нестримний, голосний сміх. Галя і Явдоха зареготались. Печариці після того реготу стало не по собі (Панас Мирний); Сміх проривався з її грудей голосним реготом, і вона втікала в кут та аж товкла головою до стіни зо сміху (Л. Словник української мови у 20 томах
6. регіт — (аж) за бо́ки хапа́тися / схопи́тися (від (з) ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Владкове оповідання .. від початку до кінця викликало ненастанні вибухи сміху у всій компанії. Стефко аж за боки хапався (І. Фразеологічний словник української мови
7. регіт — СМІХ, СМІ́ШКИ мн., розм., СМІХОТНЯ́ розм. підсил.; ХИ́ХОНЬКИ мн., розм. (тихий сміх); РЕ́ГІТ, РЕГІТНЯ́, РЕГОТНЯ́ підсил. розм., ГОГОТА́ННЯ підсил. розм., ГОГОТІ́ННЯ підсил. розм., ІРЖА́ННЯ зневажл. (нестримний голосний сміх). Словник синонімів української мови
8. регіт — Ре́гіт, -готу, -готові, в -готі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. регіт — РЕ́ГІТ, готу, ч. Нестримний, голосний сміх. Галя і Явдоха зареготались. Печариці після того реготу стало не по собі (Мирний, V, 1955, 149); Сміх проривався з її грудей голосним реготом, і вона втікала в кут та аж товкла головою до стіни зо сміху (Март. Словник української мови в 11 томах
10. регіт — Регіт, -готу м. Хохотъ. О, сміху було! хлопці аж кишки порвали од реготу. Кв. І. 124. Аж лящить жіночий регіт. Шевч. 334. Там такого реготу, аж стіни гудуть. Пирят. у. Словник української мови Грінченка