1. Словник української мови в 11 томах

реля

РЕ́ЛЯ, і, ж., рідко.

1. заст. Ліра.

Дедалі моя популярність зростала. Купив собі у старця релю і вечорами на шкільних гонках виспівував під її звуки: «Катерино, вража мати», збираючи коло школи ярмарок (Вас., IV, 1960, 25);

Просто перед нашою яткою сиділи кружком у поросі сліпі лірники, крутили свої релі й співали Лазаря (Панч, На калин. мості, 1965, 21).

2. перев. мн., діал. Гойдалка.

Злетіли вгору бистрі релі, Обперлись ніжки об поміст (Рильський, І, 1946, 225);

Посеред майдану аж дві релі — крутяться в брязкоті, в музиці (Головко, II, 1957, 255).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. реля — ре́ля іменник жіночого роду ліра; гойдалка рідко Орфографічний словник української мови
  2. реля — -і, ж., рідко. 1》 заст. Ліра. 2》 перев. мн., діал. Гойдалка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. реля — = риля білоруська, південноросійська, українська назва колісної ліри і походить від неї. Словник-довідник музичних термінів
  4. реля — І, перев. мн., діал. Гойдалка. Болото — аж гримить, а сонця спах – опукою на релях. (ЗД:129). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. реля — РЕ́ЛЯ, і, ж. 1. заст. Ліра. Дедалі моя популярність зростала. Купив собі у старця релю і вечорами на шкільних ґанках виспівував під її звуки: “Катерино, вража мати”, збираючи коло школи ярмарок (С. Словник української мови у 20 томах
  6. реля — ГО́ЙДАЛКА (споруда, на якій гойдаються для розваги), ГО́ЙДАНКА, КОЛИ́СКА діал., ОРЕ́ЛЯ (РЕ́ЛЯ) перев. мн., заст. В кінці площі, коло собору, де була карусель, гойдалка і паноптикум, стояв натовп (Ю. Словник синонімів української мови
  7. реля — Ре́ля, -лі (у лірників) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. реля — Реля, -лі ж. 1) Чаще во мн. ре́лі. Качель. Пішли на релі поколихаться. Лебед. у. 2) = ліра. О. 1861. V. 52. Словник української мови Грінченка