ремесло
РЕМЕСЛО́, а́, с.
1. Дрібне виробництво готових виробів, що базується на ручній техніці при відсутності виробничого поділу праці.
В результаті розвитку різних ремесел і успіху землеробства стався другий великий поділ праці: ремесло відокремилося від землеробства (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 110);
Ремесло, що досягло в стародавній Русі великого розвитку, було майже знищене, багато ремісників татари угнали в полон (Іст. СРСР, І, 1956, 80).
2. розм. Певна професія, фах.
Ремесло за плечима не носить (Укр.. присл.., 1963, 92);
В 1939 році Йосиф Петрович Станько стає викладачем різьби по дереву в Яворівській школі художніх ремесел (Нар. тв. та етн., 1, 1964, 67);
Сяк-так батько призвичаївся до слюсарського та ковальського ремесла, з якого потім і жив до кінця своїх днів (Минуле укр. театру, 1953, 9);
// Взагалі яке-небудь заняття, справа.
— Добре, що прийшов, сину… Тепер помру спокійно. Вірю, що буде з тебе порядна людина. Розбійництво — недобре ремесло (Три золоті сл., 1968, 141);
На хитрості дівчата здатні, Коли їх серце защемить; І в ремеслі сім так понятні, Сам біс їх не перемудрить (Котл., І, 1952, 286);
Він, опріч муштри, штабних карт і вбивства, не знав і знати не хотів іншого ремесла (Стельмах, II, 1962, 54).
3. перен., розм. Робота, праця без натхнення, творчості.
— Плювати мені й на ваших благородних, і на ваших попів, що.. Христову науку повернули у ремесло!.. (Мирний, III, 1954, 248).
Значення в інших словниках
- ремесло — ремесло́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- ремесло — ЖМ. фах, професія; П. нудна <�нетворча> праця; ремество, рукомесло, рукомество. Словник синонімів Караванського
- ремесло — [реимеисло] -сла, м. (на) -с'л'і, мн. -есла, -есеил два реимеисла Орфоепічний словник української мови
- ремесло — -а, с. 1》 Дрібне виробництво готових виробів, що базується на ручній техніці за відсутності виробничого поділу праці. 2》 розм. Певна професія, фах. || Взагалі яке-небудь заняття, справа. 3》 перен., розм. Робота, праця без натхнення, творчості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ремесло — Рукомесло Словник чужослів Павло Штепа
- ремесло — РЕМЕСЛО́, а́, с. 1. Дрібне виробництво готових виробів, що базується на ручній техніці при відсутності виробничого поділу праці. У результаті розвитку різних ремесел і успіху землеробства стався другий великий поділ праці... Словник української мови у 20 томах
- ремесло — ремесло: ◊ ремесло – золоте́ дно (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ремесло — Без ремесла, як без рук. Тяжко прожити, якщо нічого не вмієш робити. Було ремесло, та хмелем заросло. Було ремесло, та хмелем поросло. Приповідка старого майстра, який вже не може добре робити своє ремесло. І то ремесло, коли зробиш весло. Приповідки або українсько-народня філософія
- ремесло — РЕМЕСЛО́ (дрібне виробництво готових виробів), МАЙСТЕ́РСТВО, РУКОМЕСЛО́ розм., РЕМЕСТВО́ розм.; ПРО́МИСЕЛ (виробництво виробів з метою добування засобів існування). — Ви будете чоботи шити?! — здивувалася і обурилася Зося. Словник синонімів української мови
- ремесло — рос. ремесло дрібне виробництво готових виробів для задоволення побутових потреб, що ґрунтується на ручній техніці за відсутності внутрівиробничого поділу праці. Характерною ознакою Р. є виготовлення виробів на замовлення споживача, рідше — на ринок. Eкономічна енциклопедія
- ремесло — Ремесло, -ла с. 1) Ремесло. Нема то ремесло, як леміш та чересло. Ном. № 10125. 2) Собраніе инструментовъ, употребляемыхъ въ какомъ нибудь ремеслѣ. Забрав усе своє ремесло та поніс додому. Словник української мови Грінченка