ремінний
РЕМІ́ННИЙ, а, е. Зробл. з ременя, ременів.
Сидів [пасажир] на шкіряному чемодані, перев’язаному ремінними пасами (Ле, Міжгір’я, 1953, 8);
У великій руці [Карпа] гадюкою звивався і відскакував назад ремінний нагай (Стельмах, II, 1962, 365);
// Вигот., зробл. з шкіри; шкіряний.
Люди жнуть або косять, а її Андрій іде стежкою, ремінна торба через плече, бриль на потилиці і ціпком вимахує… (Коцюб., II, 1955, 13);
Немов привітав [кінь] зарослого густою бородою високого й дужого чоловіка в посмаленому ковальському одягові під ремінним фартухом на шиї (Ле, Наливайко, 1957, 111);
// Який здійснюється за допомогою ременів.
— Не можна, скажемо, в сучасний автомобіль поставити ремінну передачу на задні колеса, як це було в перших автомобілях Форда (Собко, Срібний корабель, 1961, 163).
Значення в інших словниках
- ремінний — ремі́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- ремінний — Шкіряний Словник синонімів Караванського
- ремінний — -а, -е. Зробл. з ременя, ременів. || Вигот., зробл. зі шкіри; шкіряний. || Який здійснюється за допомогою ременів, пасів. Ремінна передача — різновид трансмісії у верстатах, двигунах внутрішнього згоряння та сучасних мотоциклах замість цепу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ремінний — РЕМІ́ННИЙ, а, е. Зробл. з ременя, ременів. Сидів [пасажир] на шкіряному чемодані, перев'язаному ремінними пасами (Іван Ле); У великій руці [Карпа] гадюкою звивався і відскакував назад ремінний нагай (М. Стельмах); // Вигот., зробл. з шкіри; шкіряний. Словник української мови у 20 томах
- ремінний — ШКІРЯНИ́Й (виготовлений із шкіри; обтягнутий шкірою), РЕМІ́ННИЙ, ШКУРАТЯ́НИЙ розм., ШКУРЯНИ́Й заст., СКІРАНИ́Й діал. У бриджах і гімнастерці кольору хакі, шкіряних крагах,.. — він стояв і посміхався (І. Словник синонімів української мови
- ремінний — Ремі́нний, -на, -це Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ремінний — Ремінний, -а, -е Ременный, сдѣланный изъ ремня, кожаный. Ремінний пояс. Ном. № 2578. Ремінний батіг. Чуб. V. 472. Словник української мови Грінченка