реформізм
РЕФОРМІ́ЗМ, у, ч., політ. Опортуністична, ворожа марксизмові течія у робітничому русі, що відкидає революційну класову боротьбу, соціалістичну революцію, обстоюючи дрібні реформи, які не зачіпають основ капіталістичного ладу.
Опортуністи давно підготовляли крах II Інтернаціоналу, заперечуючи соціалістичну революцію і підмінюючи її буржуазним реформізмом (Ленін, 26, 1972, 2);
Жовтнева революція завдала величезного удару ідеології опортунізму і реформізму в робітничому русі, соціал-шовінізму і буржуазному націоналізму (Вісник АН, 10, 1957, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- реформізм — реформі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- реформізм — [реифоурм’ізм] -му, м. (на) -м'і Орфоепічний словник української мови
- реформізм — -у, ч., політ. Політична течія, що замінює революційну боротьбу політикою соціальних реформ. Великий тлумачний словник сучасної мови
- реформізм — РЕФОРМІ́ЗМ, у, ч. Політична течія, рух, що ставить своїм завданням здійснення соціальних змін шляхом реформ. Словник української мови у 20 томах
- реформізм — реформі́зм опортуністична, правосоціалістична течія в робітничому русі, яка заперечує необхідність класової боротьби, соціалістичної революції і диктатури пролетаріату, проповідує співробітництво класів... Словник іншомовних слів Мельничука
- реформізм — Концепція стратегії й тактики політичної діяльності, а також ідеологічний напрямок у робітничому русі; відкидав революційні методи боротьби за соціалізм на користь поступових реформ, гарантуючи охорону інтересів працюючих верств... Універсальний словник-енциклопедія
- реформізм — Реформі́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)