1. Словник української мови в 11 томах

речниця

РЕ́ЧНИЦЯ, і, ж., книжн. Жін. до ре́чник 1.

Була в гурті маленька Жанна д’Арк: тоненька, блідолиця.. В нас її вважали за речницю великої снаги (Л. Укр., І, 1951, 187).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. речниця — ре́чниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. речниця — -і. Жін. до речник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. речниця — РЕ́ЧНИЦЯ, і, ж., книжн. Жін. до ре́чник 1. Була в гурті маленька Жанна д'Арк: тоненька, блідолиця .. В нас її вважали за речницю великої снаги (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  4. речниця — Ре́чниця, -ці; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)