риба

РИ́БА, и, ж.

1. Водяна хребетна тварина з непостійною температурою тіла, яка дихає жабрами і має плавці та шкіру, звичайно вкриту лускою.

Сім ятерів — ні одної риби! (Укр.. присл.., 1963, 191);

Риби в сітях тремтять, їх луска, наче срібний пожар (Сос., Щоб сади.., 1947, 58);

До 80 різноманітних видів риб живе у Дніпрі та в інших річках і водоймах України (Рад. Укр., 2.III 1962, 3);

Риби утворюють клас хребетних, які пристосовані до життя в воді (Зоол., 1957, 79);

*У порівн. Кайдашиха.. розпустила на всю хату мед своїм язиком. — Будь же, дочко, здорова, як риба; гожа, як рожа; весела, як весна, робоча, як бджола, а багата, як свята земля! (Н.-Лев., II, 1956, 321);

Доріг своїх дітей, виходить, не зумів вивчити. Ой, не зумів, прогледів, пропустив їхнє життя, мов рибу, крізь пальці (Стельмах, І, 1962, 316);

// у знач. збірн.

Всього було доволі: Вовків в лісах, зайців у полі І птиці повно у гаях, Такої і такої, І риби всякої, великої й малої (Гл., Вибр., 1951, 112);

[Феноген:] От чоловік [Ліхтаренко]! І риби наловить, і ніг не замоче! (К.-Карий, II, 1960, 320);

Де й возів набрати бригадирам! Де й складати рибу із човнів! (Мас., Поезії, 1950, 45);

// тільки одн. Страва, приготовлена з м’яса цієї тварини.

І враз риба втратила свій смак, охота до їжі одлетіла геть, і йому раптом схотілось покинути хату… (Коцюб., II, 1955, 22);

За чверть години на столі парував наваристий флотський борщ, стояла бляшанка маринованої риби (Тулуб, В степу.., 1964, 328).

∆ Кра́сна ри́ба див. кра́сний;

Летю́ча ри́ба див. летю́чий;

Смітна́ ри́ба див. смітни́й.

◊ Би́тися як ри́ба об лід див. би́тися;

Ву́дити ри́бу в каламу́тній воді́ див. ву́дити¹;

Знов (ізно́в) за ри́бу гро́ші — невідступне наполягати на чому-небудь, настирливо повторювати те саме.

— Що ж: знімати мене будете? — Знов ти за рибу гроші. Невже ми для того зібралися поговорити, щоб вирішувати оце: знімати — не знімати, знімати — не знімати (Загреб., Спека, 1961, 284);

Лови́ти ри́бу в каламу́тній воді́ див. лови́ти;

Ма́тимеш на ри́бу — те саме, що Діста́неться (діста́лося, бу́де і т. ін.) на горі́хи (кисли́чки, бу́блики і т. ін.) кому ( див. дістава́тися).

Уявіть же собі, що я бачу, входячи до себе в хату. Мама стоять біля печі зажурені й зустрічають мене такими-о словами: — Довчився? Матимеш тепер від батька на рибу. Ой шибенику ти неслухняний, свиня ти нескребена (Мик., Повісті.., 1956, 11);

Мовча́ти, як ри́ба — не говорити й слова.

[Журавель:] Та що ж тепер казати? Я мовчу, як риба (Мик., І, 1957, 456);

На ри́бу — на рибалку (у 2

знач.). Доря підняв на батька очі. Поїдуть? Куди? На рибу, може? (Коцюб., II. 1955, 374);

Ні ри́ба ні м’я́со — про безвольну, безхарактерну людину.

— Цей Безкоровайний ні риба ні м’ясо, а нам він, пригодиться. Один раз я його побачив і думаю, що подоїти його можна (Хижняк, Невгамовна, 1961, 224);

Но́сом ри́бу ву́дити див. ву́дити¹;

Як (мов і т. ін.) ри́ба з водо́ю з ким — чим — нерозлучний з ким-, чим-небудь.

— Ви з книжками, як риба з водою, — сказав Фесенко (Н.-Лев., V, 1966, 200);

— Чоловіку хочеться до кого-небудь прихилитись; нема рідного брата, так шукає названого. От і побратаються, да й живуть довіку вкупі, як риба з водою (П. Куліш, Вибр., 1969, 90);

Як (мов і т. ін.) ри́ба у (в) воді́ бу́ти (почува́ти себе́ і т. ін.) — поводитися невимушено, добре, вільно.

Саша відчував себе як риба в воді. Якось просто й легко, без вагань і труднощів, пристроювався він на ходу, наче солдат до роти, до столичного життя (Полт., Повість.., 1960, 371);

Микулі допомагав Іванко. Тут він був, як риба в воді, знав кожну стежку, кожен кущик (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 240).

2. перен. В’яла, млява людина, яка зовні не виявляє своїх емоцій.

Алла Михайлівна насупилась. — Я бачу, що вас шокірують мої манери. Що ж, я не англічанка [англійка] і — не риба (Л. Укр., III, 1952, 619);

Баджін була молодша за мене на два роки, проте почувала себе зовсім дорослою і кепкувала з мене, як уміла: «Ти.. риба», — казала вона (Ю. Янов., II, 1958, 154).