1. Словник української мови в 11 томах

ридання

РИДА́ННЯ, я, с. Дія за знач. рида́ти і звуки, утворювані цією дією.

В натовпі почулися глухі ридання й густі схлипування (Епік, Тв., 1958, 421);

Віра наче скам’яніла. Ридання обірвалось. Біла рука її мимоволі простягнулася вперед (Шиян, Баланда, 1957, 165);

В моїм серці і бурі, і грози, Й рокотання — ридання бандур (Тич., І, 1957, 25);

*У порівн. Високо над сонним містом неслася дика музика, як передсмертні ридання грішних (Коцюб., II, 1955, 141).

◊ Захо́дитися (зайти́ся) рида́нням див. захо́дитися².

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ридання — рида́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. ридання — див. ПЛАЧ. Словник синонімів Караванського
  3. ридання — [риедан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  4. ридання — -я, с. Дія за знач. ридати і звуки, утворювані цією дією. Заходитися риданням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ридання — РИДА́ННЯ, я, с. Дія за знач. рида́ти і звуки, утворювані цією дією. В натовпі почулися глухі ридання й густі схлипування (Г. Епік); Віра наче скам'яніла. Ридання обірвалось. Біла рука її мимоволі простягнулася вперед (А. Словник української мови у 20 томах
  6. ридання — ПЛАЧ, СЛЬО́ЗИ, СХЛИ́ПУВАННЯ, ГОЛОСІ́ННЯ, РИДА́ННЯ підсил., РЮ́МСАННЯ розм., РЕВ (РЕ́ВИ) розм., РЕВІ́ННЯ розм., РЕ́ВИЩЕ підсил. розм., ВИТТЯ́ підсил. розм., ХЛИ́ПИ розм., СКВИРК діал. — Маріє, не бери собі того так до серця... Плачем лихо не виплачеш (Р. Словник синонімів української мови
  7. ридання — Рида́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ридання — Рида́ння, -ня с. Рыданіе. У нас у хаті ридання голосне та гірке та розпачливе. МВ. ІІ. 145. Словник української мови Грінченка