ридання

Значення в інших словниках

1. ридання — рида́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. ридання — [риедан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
3. ридання — -я, с. Дія за знач. ридати і звуки, утворювані цією дією. Заходитися риданням. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ридання — РИДА́ННЯ, я, с. Дія за знач. рида́ти і звуки, утворювані цією дією. В натовпі почулися глухі ридання й густі схлипування (Г. Епік); Віра наче скам'яніла. Ридання обірвалось. Біла рука її мимоволі простягнулася вперед (А. Словник української мови у 20 томах
5. ридання — ПЛАЧ, СЛЬО́ЗИ, СХЛИ́ПУВАННЯ, ГОЛОСІ́ННЯ, РИДА́ННЯ підсил., РЮ́МСАННЯ розм., РЕВ (РЕ́ВИ) розм., РЕВІ́ННЯ розм., РЕ́ВИЩЕ підсил. розм., ВИТТЯ́ підсил. розм., ХЛИ́ПИ розм., СКВИРК діал. — Маріє, не бери собі того так до серця... Плачем лихо не виплачеш (Р. Словник синонімів української мови
6. ридання — Рида́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ридання — РИДА́ННЯ, я, с. Дія за знач. рида́ти і звуки, утворювані цією дією. В натовпі почулися глухі ридання й густі схлипування (Епік, Тв., 1958, 421); Віра наче скам’яніла. Ридання обірвалось. Словник української мови в 11 томах
8. ридання — Рида́ння, -ня с. Рыданіе. У нас у хаті ридання голосне та гірке та розпачливе. МВ. ІІ. 145. Словник української мови Грінченка