ридання
РИДА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. рида́ти і звуки, утворювані цією дією.
В натовпі почулися глухі ридання й густі схлипування (Г. Епік);
Віра наче скам'яніла. Ридання обірвалось. Біла рука її мимоволі простягнулася вперед (А. Шиян);
В моїм серці і бурі, і грози, Й рокотання – ридання бандур (П. Тичина);
* У порівн. Високо над сонним містом неслася дика музика, як передсмертні ридання грішних (М. Коцюбинський).
Зупиня́ти (спиня́ти) / зупини́ти (спини́ти) сльо́зи (рида́ння) див. зупиня́ти;
Спиня́ти / спини́ти сльо́зи (рида́ння і т. ін.) див. спиня́ти;
(1) Сухе́ рида́ння – ридання, плач без сліз.
Кричала [Катерина].., що цього не було, що цього не могло бути, .. розривалася в сухих риданнях... (Г. Хоткевич).
◇ Захо́дитися / зайти́ся пла́че́м (рида́нням, сльоза́ми, від пла́чу, від рида́ння, від сліз і т. ін.) див. захо́дитися².
Значення в інших словниках
- ридання — рида́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- ридання — див. ПЛАЧ. Словник синонімів Караванського
- ридання — [риедан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
- ридання — -я, с. Дія за знач. ридати і звуки, утворювані цією дією. Заходитися риданням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ридання — ПЛАЧ, СЛЬО́ЗИ, СХЛИ́ПУВАННЯ, ГОЛОСІ́ННЯ, РИДА́ННЯ підсил., РЮ́МСАННЯ розм., РЕВ (РЕ́ВИ) розм., РЕВІ́ННЯ розм., РЕ́ВИЩЕ підсил. розм., ВИТТЯ́ підсил. розм., ХЛИ́ПИ розм., СКВИРК діал. — Маріє, не бери собі того так до серця... Плачем лихо не виплачеш (Р. Словник синонімів української мови
- ридання — Рида́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ридання — РИДА́ННЯ, я, с. Дія за знач. рида́ти і звуки, утворювані цією дією. В натовпі почулися глухі ридання й густі схлипування (Епік, Тв., 1958, 421); Віра наче скам’яніла. Ридання обірвалось. Словник української мови в 11 томах
- ридання — Рида́ння, -ня с. Рыданіе. У нас у хаті ридання голосне та гірке та розпачливе. МВ. ІІ. 145. Словник української мови Грінченка