1. Словник української мови в 11 томах

ридикюльчик

РИДИКЮ́ЛЬЧИК, а, ч., заст. Зменш. до ридикю́ль.

Марків солом’яний бриль і навіть Мотин жовтий ридикюльчик були доверху повні грибів (Коз., Сальвія, 1959, 39);

Ольга Петрівна нервово відкрила замшевий ридикюльчик (М. Ол., Леся, 1960, 152).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ридикюльчик — ридикю́льчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ридикюльчик — -а, ч. Зменш. до ридикюль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ридикюльчик — РИДИКЮ́ЛЬЧИК, а, ч., заст. Зменш. до ридикю́ль. Марків солом'яний бриль і навіть Мотин жовтий ридикюльчик були доверху повні грибів (В. Козаченко); Ольга Петрівна нервово відкрила замшевий ридикюльчик (М. Олійник). Словник української мови у 20 томах