ридикюльчик
ридикю́льчик
-а, ч.
Зменш. до ридикюль.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ридикюльчик — ридикю́льчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ридикюльчик — РИДИКЮ́ЛЬЧИК, а, ч., заст. Зменш. до ридикю́ль. Марків солом'яний бриль і навіть Мотин жовтий ридикюльчик були доверху повні грибів (В. Козаченко); Ольга Петрівна нервово відкрила замшевий ридикюльчик (М. Олійник). Словник української мови у 20 томах
- ридикюльчик — РИДИКЮ́ЛЬЧИК, а, ч., заст. Зменш. до ридикю́ль. Марків солом’яний бриль і навіть Мотин жовтий ридикюльчик були доверху повні грибів (Коз., Сальвія, 1959, 39); Ольга Петрівна нервово відкрила замшевий ридикюльчик (М. Ол., Леся, 1960, 152). Словник української мови в 11 томах