ридикюльчик
РИДИКЮ́ЛЬЧИК, а, ч., заст.
Зменш. до ридикю́ль.
Марків солом'яний бриль і навіть Мотин жовтий ридикюльчик були доверху повні грибів (В. Козаченко);
Ольга Петрівна нервово відкрила замшевий ридикюльчик (М. Олійник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ридикюльчик — ридикю́льчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ридикюльчик — -а, ч. Зменш. до ридикюль. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ридикюльчик — РИДИКЮ́ЛЬЧИК, а, ч., заст. Зменш. до ридикю́ль. Марків солом’яний бриль і навіть Мотин жовтий ридикюльчик були доверху повні грибів (Коз., Сальвія, 1959, 39); Ольга Петрівна нервово відкрила замшевий ридикюльчик (М. Ол., Леся, 1960, 152). Словник української мови в 11 томах