1. Словник української мови в 11 томах

ровик

РО́ВИК, а, ч. Зменш. до рів.

Галкін добрався до краю ровика, туди, де виразно було чути гуркіт моторів (Петльов., Хотинці, 1949, 220);

Віктор примостився у глибокому ровику. За шию сипалася кора, падали мокрі грудки землі (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 515).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ровик — ро́вик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ровик — -а, ч. Зменш. до рів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ровик — РО́ВИК, а, ч. Зменш. до рів. Галкін добрався до краю ровика, туди, де виразно було чути гуркіт моторів (В. Петльований); Віктор примостився у глибокому ровику. За шию сипалася кора, падали мокрі грудки землі (П. Автомонов). Словник української мови у 20 томах