розбещений
РОЗБЕ́ЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розбе́стити.
Була це в основі добра дитина, тільки вкрай розбещена батьками (Вільде, Пов. і опов., 1949, 9);
При кожній нагоді втовкмачувала [Шаукен] чоловікові, що дівчина розбещена, що вона ледащиця, любить тільки вбрання та пісні, не хоче і не вміє працювати (Тулуб, В степу.., 1964, 68);
Сам князь був звичайний, розбещений розкошами пан, що шанував тільки царя та бога трошки (Ірчан, II, 1958, 40).
2. у знач. прикм. Морально зіпсований, з поганими, аморальними звичками.
Порати заїжджих доручив [Кабашний] розбещеній своїй коханці Насті (Гончар, Таврія, 1952, 36);
Розбещений.. і облудний, він засліпить дівчину своїми вишуканими словами (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 109);
// Який виражає моральну зіпсованість.
Юрій побачив глибокі, ясно-зелені очі, вольові і покірні, суворі й розбещені (Собко, Граніт, 1937, 36);
// у знач. ім. розбе́щений, ного, ч.; розбе́щена, ної, ж, Морально зіпсована людина.
Не для розбещених римуєш ти, Аспазій, Та й не для хлопчиків, що тільки двічі два В них може здержати безсила голова (Рильський, І, 1960, 253).
3. у знач. прикм. Недисциплінований, свавільний внаслідок чийогось потурання; розпущений.
Він.. намучився з будовою, бо мужики в нього були розбещені і ніяк не хотіли працювати для батюшки по-людськи (Стельмах, І, 1962, 413);
— Розбещена чернь забула послух свій, і віра наша руська, православна від того підупадає, отче (Кач., II, 1958, 437);
// Яким не можна управляти, якого не можна приборкати; нестримний.
Раптом до його розбещеної пристрасті доторкнулось і інше почуття: чи то жалість до нещасної сироти, чи, може, й справді те, що в книжках називається коханням (Стельмах, II, 1962, 222);
// Зіпсований надмірною увагою з чийогось боку; неслухняний, вередливий.
Не знали про його переконання і в домі Карташових, де він давав урок розбещеному синкові старого полковника (Панч, В дорозі, 1959, 53);
Що Мунтяну? Його інтереси в місті, велика розбещена сім’я, три дочки, які щороку їздять за кордон, розтринькують гроші… (Чаб., Балкан. весна, 1960, 106).
Значення в інших словниках
- розбещений — (який ігнорує правила пристойності) розпущений, (надмірно) розпещений, (виявляє це бурхливо) розгнузданий, свавільний, зневажл. розперезаний. Словник синонімів Полюги
- розбещений — розбе́щений 1 дієприкметник від: розбе́стити розбе́щений 2 прикметник морально зіпсований; недисциплінований Орфографічний словник української мови
- розбещений — (морально) зіпсований, аморальний, с. РОЗПУСНИЙ; (учень) недисциплінований, неслухняний, РОЗПЕРЕЗАНИЙ, розгнузданий. Словник синонімів Караванського
- розбещений — див. розпусник Словник синонімів Вусика
- розбещений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розбестити. 2》 у знач. прикм. Морально зіпсований, з поганими, аморальними звичками. || Який виражає моральну зіпсованість. || у знач. ім. розбещений, -ного, ч.; розбещена, -ної, ж. Морально зіпсована людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розбещений — РОЗБЕ́ЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розбе́стити. Була це в основі добра дитина, тільки вкрай розбещена батьками (Ірина Вільде); При кожній нагоді втовкмачувала [Шаукен] чоловікові, що дівчина розбещена, що вона ледащиця... Словник української мови у 20 томах
- розбещений — РОЗПУ́ЩЕНИЙ (недисциплінований, свавільний унаслідок чийогось потурання), РОЗБЕ́ЩЕНИЙ, РОЗПАСКУ́ДЖЕНИЙ, ЗІПСО́ВАНИЙ, ЗІПСУ́ТИЙ, РОЗТЛІ́ННИЙ (морально розкладений). Вічно п'яний, брутальний і розбещений, він наганяв страх на людей своїм нагаєм (М. Словник синонімів української мови
- розбещений — Розбе́щений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розбещений — Розбещений, -а, -е Распущенный, разбалованный. Словник української мови Грінченка