розбишацький
РОЗБИША́ЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до розбиша́ка.
Живучи цілий вік таким життям, вона звикла до його сама, раділа всякій удачі, допомагала в розбишацьких затіях… (Мирний, І, 1949, 404);
Пана.. убили [розбійники], а пані отаман розбишацький.. собі взяв (Гр., II, 1963, 254);
// Який складається з розбійників, розбишак;
// Належний розбишаці.
Ці [зухвальці] тебе можуть зустріти і гострим ножем розбишацьким (Зеров, Вибр., 1966, 355);
// Власт. розбишаці, такий, як у розбишаки.
Йому все лиш снувалися поперед очі мертві, гидкі лиця злодіїв,.. бриніли в вухах їх заказані, незрозумілі слова та страшні, розбишацькі дотепи (Фр., IV, 1950, 484);
[Економ:] Чоловіка зо три, може, знайдеться між ними [охоронцями] таких, що можна покладатися, а останні розлетяться, як пір’я, од одного розбишацького посвисту (Вас., III, 1960, 197);
— Це не було перебільшення: очі розбишацькі, жовті.. мала дівчина (Ю. Янов., II, 1958, 153);
На обличчі її не було розгубленості, воно мало той вираз збудженої розбишацької веселості, властивої для жінок (Тют., Вир, 1960, 246).
2. Стос. до розбишацтва.
[Перший старий ткач (увіходить):] Нехай мене бог боронить, щоб я з вами в таку розбишацьку справу ліз (Л. Укр., IV, 1954, 244).
Значення в інших словниках
- розбишацький — розбиша́цький прикметник Орфографічний словник української мови
- розбишацький — -а, -е. 1》 Прикм. до розбишака. || Який складається з розбійників, розбишак. || Належний розбишаці. || Власт. розбишаці, такий, як у розбишаки. 2》 Стос. до розбишацтва. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розбишацький — РОЗБИША́ЦЬКИЙ, а, е, розм. 1. Прикм. до розбиша́ка. Живучи цілий вік таким життям, вона звикла до його [нього] сама, раділа всякій удачі, допомагала в розбишацьких затіях... (Панас Мирний); Пана .. убили [розбійники], а пані отаман розбишацький .. Словник української мови у 20 томах
- розбишацький — Розбиша́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розбишацький — Розбишацький, -а, -е Разбойничій. К. Кр. 11. Словник української мови Грінченка