1. Словник української мови в 11 томах

розбишацтво

РОЗБИША́ЦТВО, а, с.

1. Грабіж, що супроводжується погрозами, вбивством і т. ін.; розбій.

[Марк:] Я з Габріелем ходив до коменданта міста жалітися на це нечуване розбишацтво, і комендант, як бачите, наказав закувати нас в ланцюги і покарати разом з вами лютою смертю (Мам., Тв., 1962, 63);

Дався взнаки Ведмідеві брат Окуня. Ще довго пам’ятатиме він його розбишацтво (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 396).

2. збірн. Люди, які займаються грабежем, розбоєм; розбишаки.

[Руфін:] То шлях непевний, — всякий люд бродячий, усяке розбишацтво там буває, а ти смерком ідеш, самотня жінка… (Л. Укр., II, 1951, 343).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбишацтво — розбиша́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розбишацтво — -а, с. 1》 Грабіж, що супроводжується погрозами, вбивством і т. ін.; розбій. 2》 збірн. Люди, які займаються грабежем, розбоєм; розбишаки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбишацтво — РОЗБИША́ЦТВО, а, с., розм. 1. Грабіж, що супроводжується погрозами, вбивством і т. ін.; розбій. [Марк:] Я з Габріелем ходив до коменданта міста жалітися на це нечуване розбишацтво, і комендант, як бачите... Словник української мови у 20 томах
  4. розбишацтво — РОЗБІ́Й (напад, вбивство з метою пограбування), РОЗБІ́ЙНИЦТВО, РОЗБИША́ЦТВО, ХАРЦИ́ЗСТВО (ХАРЦИ́ЗТВО) розм., ХАРЦИЗЯ́ЦТВО розм., ЗДОБИ́ЧНИЦТВО розм. Словник синонімів української мови
  5. розбишацтво — Розбиша́цтво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розбишацтво — Розбишацтво, -ва с. Разбойничество. Словник української мови Грінченка