1. Словник української мови в 11 томах

розбраковувати

РОЗБРАКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБРАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., спец. Відбирати браковані вироби з виготовленої продукції.

Робітники, майстри і керівники цеху вважають, що їх завдання — випускати продукцію, а завдання працівників ВТК — розбраковувати її, визначати, яка деталь придатна (Ком. Укр., 11, 1964, 16);

Торговельним організаціям надано широкі права в боротьбі з проникненням недоброякісної продукції; їх обов’язок — створити надійний бар’єр між споживачем і браком. Для цього слід уважно розбраковувати товари (Рад. Укр., 16.IX 1956, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбраковувати — розбрако́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розбраковувати — -ую, -уєш, недок., розбракувати, -ую, -уєш, док., перех., спец. Відбирати браковані вироби з виготовленої продукції. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбраковувати — РОЗБРАКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБРАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що, спец. Відбирати браковані вироби з виготовленої продукції. Робітники, майстри і керівники цеху вважають, що їх завдання – випускати продукцію, а завдання працівників ВТК... Словник української мови у 20 томах