1. Словник української мови в 11 томах

розбрід

РО́ЗБРІД, роду, ч.

1. Непогодженість у чому-небудь; розлад.

— Аби, свашко, була згода у сімействі та любов… Бо коли цього не буде та вкинуться чвари й розбрід, тоді ніяким сріблом уже не переважите (Кучер, Трудна любов, 1960, 45).

2. Дія за знач. розбрести́ся, розбріда́тися 1.

Почався розбрід серед партій. Розбрід і розвал переживала партія есерів [після революції 1905 р.] (Іст. УРСР, І, 1953, 630).

◊ [Бу́ти] в розбро́ді — перебувати в різних місцях.

[Пархім:] Взагалі ж наших товаришів зовсім мало зосталось дома, всі в розброді, а вони в селі потрібні (Кроп., IV, 1959, 352).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбрід — ро́збрід іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. розбрід — див. сварка Словник синонімів Вусика
  3. розбрід — [розбр'ід] -броду, м. (на) -брод'і Орфоепічний словник української мови
  4. розбрід — -роду, ч. Непогодженість у чому-небудь; розлад. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розбрід — Розтіч, розлад, розбрат, див. дезорганізація Словник чужослів Павло Штепа
  6. розбрід — РО́ЗБРІД, ро́ду, ч. 1. Непогодженість у чому-небудь; розлад. – Аби, свашко, була згода у сімействі та любов... Бо коли цього не буде та вкинуться чвари й розбрід, тоді ніяким сріблом уже не переважите (В. Кучер). 2. Дія за знач. Словник української мови у 20 томах
  7. розбрід — РО́ЗБРАТ (ворожнеча між якимись суспільними групами або окремими особами в державі, в організації тощо), ЧВА́РИ (ЧВА́РА), СВА́РИ, ЗВА́ДА, РО́ЗРУХ, РОЗРУ́ХА заст.; НЕЗГО́ДА, НЕЗЛА́ГОДА, НЕ́ЛАД (відсутність взаєморозуміння); РО́ЗЛАД, РО́ЗБРІД розм. Словник синонімів української мови