розбрід

Значення в інших словниках

1. розбрід — ро́збрід іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. розбрід — див. сварка Словник синонімів Вусика
3. розбрід — [розбр'ід] -броду, м. (на) -брод'і Орфоепічний словник української мови
4. розбрід — -роду, ч. Непогодженість у чому-небудь; розлад. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розбрід — РО́ЗБРІД, ро́ду, ч. 1. Непогодженість у чому-небудь; розлад. – Аби, свашко, була згода у сімействі та любов... Бо коли цього не буде та вкинуться чвари й розбрід, тоді ніяким сріблом уже не переважите (В. Кучер). 2. Дія за знач. Словник української мови у 20 томах
6. розбрід — РО́ЗБРАТ (ворожнеча між якимись суспільними групами або окремими особами в державі, в організації тощо), ЧВА́РИ (ЧВА́РА), СВА́РИ, ЗВА́ДА, РО́ЗРУХ, РОЗРУ́ХА заст.; НЕЗГО́ДА, НЕЗЛА́ГОДА, НЕ́ЛАД (відсутність взаєморозуміння); РО́ЗЛАД, РО́ЗБРІД розм. Словник синонімів української мови
7. розбрід — РО́ЗБРІД, роду, ч. 1. Непогодженість у чому-небудь; розлад. — Аби, свашко, була згода у сімействі та любов… Бо коли цього не буде та вкинуться чвари й розбрід, тоді ніяким сріблом уже не переважите (Кучер, Трудна любов, 1960, 45). 2. Дія за знач. Словник української мови в 11 томах