1. Словник української мови в 11 томах

розбушований

РОЗБУШО́ВАНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розбушува́ти.

Зараз копиця була геть розбушована, наче біля неї щойно походив бугай (Гончар, Таврія, 1952, 284).

2. у знач. прикм. Який розбушувався, став бурхливим, неспокійним (про море, річку і т. ін.).

Вона вже бачила його десь на океанських просторах, серед апаратури в радіорубці, серед розбушованих хвиль, що б’ють аж на верхні палуби (Гончар, Тронка, 1963, 327).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбушований — розбушо́ваний дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. розбушований — див. сердитий Словник синонімів Вусика
  3. розбушований — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розбушувати. 2》 у знач. прикм.Який розбушувався, став бурхливим, неспокійним (про море, річку і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розбушований — РОЗБУШО́ВАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до розбушува́ти. Зараз копиця була геть розбушована, наче біля неї щойно походив бугай (О. Гончар). 2. у знач. прикм. Який розбушувався, став бурхливим, неспокійним (про море, річку і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
  5. розбушований — БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет. Словник синонімів української мови