розвернутий
РОЗВЕ́РНУТИЙ, РОЗВЕ́РНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розверну́ти.
Дах, розвернутий вітром, поріс мохом та бур’яном (Мокр., Острів.., 1961, 21);
Танк зсунувся з горба й стояв серед поля, розвернутий навкіс до окопу бронебійників (Перв., Дикий мед, 1963, 204);
// У знач. прикм.
Ми в одну мить опинилися на конях і по розвернутій дорозі кинулись униз (Панч, II, 1956, 63);
Як смикала [Марія] солому, на розвернений прикидок подивилась і думала з сумом про Тихона (Головко, II, 1957, 118).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розвернутий — розве́рнутий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розвернутий — розвернений, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розвернути. || розвернуто, розвернено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розвернутий — РОЗВЕ́РНУТИЙ, РОЗВЕ́РНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розверну́ти. Дах, розвернутий вітром, поріс мохом та бур'яном (Ю. Мокрієв); Танк зсунувся з горба й стояв серед поля, розвернутий навкіс до окопу бронебійників (Л. Первомайський); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах