1. Словник української мови в 11 томах

розговіння

РОЗГОВІ́ННЯ, я, с., церк. Скоромна їжа, яку вживають під час розговин.

На столі бідне розговіння, суворо й урочисто подавала мати батькові свячений хліб (Ю. Янов., І, 1954, 260).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розговіння — розгові́ння іменник середнього роду церк. Орфографічний словник української мови
  2. розговіння — Дія за знач. розговлятися Словник церковно-обрядової термінології
  3. розговіння — -я, с., церк. Скоромна їжа, яку вживають під час розговин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розговіння — РОЗГОВІ́ННЯ, я, с. Скоромна їжа, яку вживають під час розговин. На столі бідне розговіння, суворо й урочисто подавала мати батькові свячений хліб (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах