1. Словник української мови в 11 томах

розгороджений

РОЗГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розгороди́ти.

Хата його стояла розгороджена — ані тину, ні деревини поблизу (Перв., Невигад. життя, 1958, 146);

Тини розгороджені, хата обдерта, вся господа нагадує пустку (Собко, П’єси, 1958, 7);

Вся площа була розбита на малюсінькі дворики, розгороджені один від одного колючим дротом, натягненим на стовпчики (Сенч., Опов., 1959, 71).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгороджений — розгоро́джений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розгороджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розгородити. || розгороджено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розгороджений — РОЗГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розгороди́ти. Хата його стояла розгороджена – ані тину, ні деревини поблизу (Л. Первомайський); Тини розгороджені, хата обдерта, вся господа нагадує пустку (В. Словник української мови у 20 томах
  4. розгороджений — Розгоро́джений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)