розкорчовка
РОЗКОРЧО́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що розкорчо́вування.
За почином комсомольських бригад.. почалося змагання за якнайшвидшу розкорчовку тайги (Знання.., 10, 1967, 5);
// Місце, яке розкорчовують.
Падали в кущі осколки, і свіжі вирви на диво були схожі на дбайливу розкорчовку, над якою підіймається весінній димок (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 751).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розкорчовка — розкорчо́вка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови