розкорчовка

РОЗКОРЧО́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що розкорчо́вування.

За почином комсомольських бригад.. почалося змагання за якнайшвидшу розкорчовку тайги (Знання.., 10, 1967, 5);

// Місце, яке розкорчовують.

Падали в кущі осколки, і свіжі вирви на диво були схожі на дбайливу розкорчовку, над якою підіймається весінній димок (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 751).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкорчовка — розкорчо́вка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови