розкошувати
РОЗКОШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Жити в достатку, розкошах.
Віщує серце, що в палатах Ти розкошуєш, і не жаль Тобі покинутої хати… (Шевч., II, 1963, 11);
Мали [Охрім із жінкою] всякого добра, що й не злічити. Та недовго розкошували (Вовчок, І, 1955, 95);
// Вести безтурботне, розгульне життя.
Тихо у турецькому місті. Вечір пізній, місяць ясний. Хто відпочив, а хто розкошує (Вовчок, І, 1955, 336);
О, живіте, кохайтесь, первістки зривайте, Розкошуйте, танцюйте, вино наливайте! (Л. Укр., IV, 1954, 265);
— Така, мовляв, воля божа, щоб я робив на них, дармоїдів, як проклятий, а вони щоб розкошували (Головко, II, 1957, 403);
// Відчувати задоволення, насолоду, втіху від чого-небудь.
Підшивав [ковдру] рівно дві години, аж втомився. Зате тепер розкошую під ковдрою (Коцюб., III, 1956, 179);
Данило, заховавшись у хутряний мішок, розкошував у теплі (Трубл., І, 1955, 155);
На них [возах] сиділи чорні чубаті запорожці з берегів Самари і Дніпра і лінькувато пихкали люльками, розкошуючи ярмарком (Панч, Гомон. Україна, 1954, 94);
// перен. Виявляти себе у всій красі, силі (про природу).
І в небі й на землі все неначе мліло й розкошувало в пишноті гарного тихого петрівчаного вечора (Н.-Лев., IV, 1956, 276);
Трава, папороть, арніка, незабудьки й т. ін. Все те розкошує коло берега потоку (Коб., III, 1956, 153).
Значення в інших словниках
- розкошувати — (відчувати велике задоволення, щастя) насолоджуватися, уроч. (вищою мірою) блаженствувати, упиватися. Словник синонімів Полюги
- розкошувати — розкошува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розкошувати — Гараздувати, раювати, жирувати, жити в розкошах <�як у Бога за дверима, як сир у маслі, як у Христа за пазухою>, купатися в золоті, зазнавати насолоди <�розкошів>, ж. богувати. Словник синонімів Караванського
- розкошувати — див. багатіти; блаженствувати Словник синонімів Вусика
- розкошувати — -ую, -уєш, недок. Жити в достатку, розкошах. || Вести безтурботне, розгульне життя. || Відчувати задоволення, насолоду, втіху від чого-небудь. || перен. Виявляти себе у всій красі, силі (про природу). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розкошувати — РОЗКО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКОСИ́ТИ, кошу́, ко́сиш, док., що, рідко. Косінням звільняти від трави або іншої рослинності. Розкосити стежку в житі; * Образно. Якийсь ранній косар уже розкошував світанок – чути було вологий шелест коси (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- розкошувати — БУЯ́ТИ (звичайно про певну рослинність як збірне поняття — буйно рости, розростатися, розквітати), БУЙНІ́ТИ, БУЯНІ́ТИ рідко; ПИША́ТИСЯ, РОЗКОШУВА́ТИ (про природу, звичайно в мові художньої літератури, — виявляти себе у всій красі, силі). Словник синонімів української мови
- розкошувати — Розкошува́ти, -шу́ю, -шу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)