розкраяний

РОЗКРА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкра́яти.

Земля, у ранах, чорнотіла,.. До хмар скривавлених летіла І темним сіялась дощем Понад обвугленим кущем, Що прихилився до щілини, Вгорнувши коренем стрічки, Лимонки репані, важкі, Свинцем розкраяну хлібину (Стельмах, V, 1963, 51);

Оверко Половець сидів під колесом тачанки просто на землі, голова в нього була розкраяна (Ю. Янов., II, 1958, 174);

Душа моя така розкраяна, що я вже нічого не розумію (Коп., Навколо полум’я, 1961, 242);

*Образно. О поїздів фронтових бистрота, Вечірня, даль розкраяна надвоє (Мал., Звенигора, 1959, 320);

// У знач. прикм.

Петрові виступили смуги на лиці, червоні, як розкраяний буряк (Март., Тв., 1954, 120);

Ось уже затих, захлинувся в передсмертній конвульсії ручний кулемет, .. а сам кулеметник, спробувавши гострої шаблі, лежить собі поряд, ухопивши в долоні розкраяну голову (Дім., І будуть люди, 1964, 289).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкраяний — розкра́яний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розкраяний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розкраяти. || розкраяно, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкраяний — РОЗКРА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розкра́яти. Земля, у ранах, чорнотіла, .. До хмар скривавлених летіла І темним сіялась дощем Понад обвугленим кущем, Що прихилився до щілини, Вгорнувши коренем стрічки, Лимонки репані, важкі, Свинцем розкраяну хлібину (М. Словник української мови у 20 томах
  4. розкраяний — Розкра́яний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)