розкриватися

РОЗКРИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗКРИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док.

1. Відтуляючись, розсуваючись і т. ін., ставати доступним для проникнення ззовні або назовні.

Розкриваються люки на повітряних кораблях, і тисячі парашутистів розцвітають в небі над тайгою (Довж., І, 1958, 126);

От мене бере [козак] Неначе на руки та несе в могилу, А чорна могила ще гірше розкрилась (Шевч., II, 1963, 255);

Ось і дерево дубове зустрічає шумом віт. А під ним розкрився Вові в підземелля чорний хід (Сос., II, 1958, 45);

// Розводитися, розсуватися (про стулки дверей, вікна, віконниці і т. ін.).

Розкриваються останні ворота шлюзу: переді мною Хортиця і величава дуга греблі Дніпрогесу (Довж., Зач. Десна, 1957, 513);

Через кілька хвилин важкі, упевнені кроки почулися в коридорі, і двері кімнати розкрилися (Собко, Зор. крила, 1950, 42).

2. Звільняючись від накриття, ставати видним; висуватися з-під ковдри, покривала і т. ін.

Вовтузиться [Устина], розкривається, тоненькі рученята за голову закидає, водить розплющеними очима (Вас., І, 1959, 197);

Катря.. прихилилася знову до Артемка: розкрилось хлоп’я, то вкрила ряденцем (Головко, II, 1957, 229).

3. перен. Ставати доступним, можливим, досяжним для кого-небудь.

— Перед нами розкриваються можливості одержання рослин з небувалими властивостями (Довж., І, 1958, 474);

Нові, широкі горизонти розкрилися перед Галичиною в ті дні, коли.. виступив на арену літературної, громадської і наукової роботи Іван Франко (Рильський, III, 1955, 269).

4. перен. Ставати доступним для огляду, поставати перед очима.

Поля розкривалися чимраз більше перед ним і манили своїм тужливим смутком, мов у вічність (Коб., II, 1956, 109);

Простір розкривався, скільки сягало око (Коп., Лейтенанти, 1947, 177);

Город, як на папері, став, і все перед їх очима розкрилося: і білі хати, і гарні двори (Мирний, І, 1954, 257);

// Раптово опинятися, виявлятися в полі зору.

Праворуч, неначе в чародійному краю, розкрилось рівне коло плеса (Стельмах, II, 1962, 68);

// Виникати, поставати в уяві, свідомості.

Лютувала хуга. І рай далекого дитинства розкривався перед ними червоними маками, рожевим цвітом і волошками (Довж., І, 1958, 314);

Широкий світ розкривається перед нами, коли ми читаємо книги Івана Франка (Рильський, IX, 1962, 35);

// Ставати ясним, доступним для розуміння, сприйняття.

Художній сценічний образ, творцем якого є актор, розкривається за допомогою відображення на сцені дій і вчинків, властивих тільки для даного образу (Мист., 3, 1959, 12).

5. перен. Повністю виявляти свої якості, риси характеру, погляди, здібності, смаки і т. ін.

— Хіба не буває, що в одному-єдиному вчинку людина розкривається в усій своїй душевній красі? (Головко, І, 1957, 458);

Чим більше розкривалася [Вутанька] з трибуни перед людьми, тим дальшою ставала для нього самого (Гончар, II, 1959, 192);

Тепер його цікавила не стільки сама розповідь, як оповідач і його ставлення до того, що він говоритиме. Людина дуже добре розкривається під час розповіді (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 39);

// Ставати явним, помітним, неприхованим (про якості, почуття, риси характеру і т. ін.); повністю виявлятися.

Старий гідротехнік мав вдачу, яка розкривалася не з першого слова (Чаб., Тече вода.., 1961, 52);

Кращі людські якості розкриваються нині в колективній праці, в ставленні до спільної справи (Талант.., 1958, 112);

// Ділитися з ким-небудь своїми думками, почуттями; щиро й відверто розповідати, повідомляти щось про себе.

Варто було людині лише звернутися до неї з щирою душею, і вона одразу розкривалася їй назустріч (Коз., Сальвія, 1959, 125);

Підіпригора.. знизав плечима і нічого не відповів. Що ж, Погиба розгадав, що він хитрує, але не розкриватися ж перед ним (Стельмах, II, 1962, 54).

◊ Розкрива́ється (розкри́лося, розкри́ється) се́рце чиє; Розкрива́ється (розкри́лася, розкри́ється) ду́ша чия — хто-небудь щиро й відверто розповідає про себе, про свої думки, почуття; чиїсь думки, почуття стають відомими для когось.

Була урочистість в поснулому домі. Серця розкривались, ясніли думки, Чуття прокидались, нові й невідомі… (Перв., II, 1958, 343);

— Любиш землю? — А хіба її можна не любити? — .. враз неждано розкрилася замкнута душа підлітка (Стельмах, II, 1962, 69).

6. Розходитися, зміщуватися в різні боки, роблячи видимим що-небудь (про те, що затуляє, заслоняє, покриває собою щось).

Сиза хмара диму то густішала, закриваючи поле, то розкривалася, і тоді видко було розташування російських полків (Кочура, Зол. грамота, 1960, 153);

// Розстібаючись, розходитися, відхилятися в різні боки (про поли одягу).

Пан з привітною усмішкою підвівся назустріч поетові. Його незастібнутий сюртук раптом розкрився на грудях (Тулуб, В степу.., 1964, 437).

7. Переставати бути зімкнутим, стуленим; розмикатися, розтулятися.

Припухлі устоньки, мов рожева квітонька, розкриваються, блищать білі та рівні зубенята (Мирний, III, 1954, 193);

Широке лице Абрамки також роз’яснилося, губи розкрилися (Кобр., Вибр., 1954, 113).

8. Розпрямлятися, розправлятися (про що-небудь згорнуте, складене).

Шарпонув [брат] парашут, і душа замліла: парашут розкрився, але драний весь, самі клапті над головою! (Гончар, Тронка, 1963, 22);

// Розпускатися, розпукуватися (про бруньки, листя, квітки).

Народжувалося стебло з крихітних блідих ростків, розкручувався лист, розкривалася парость (Довж., Зач. Десна, 1957, 210);

Ох, розкрились троянди червоні, наче рани палкі, восени (Л. Укр., І, 1951, 227).

◊ Розкрива́ються (розкри́лися, розкри́ються) о́чі — те саме, що Відкрива́ються (відкри́лися) о́чі ( див. відкрива́тися).

Народові треба говорити правду. Тільки тоді у нього розкриються очі, і він навчиться боротися проти неправди (Ленін, 32, 1973, 15).

9. Ставати відомим кому-небудь, переставати бути таємницею (про щось раніше приховане, невідоме); викриватися, виявлятися.

Другий день крок за кроком розкривалися жахні злочини підсудних (Коз., Листи.., 1967, 296);

В думці побоювавсь він, щоб старенька, вмиваючи ногу, Шраму на ній не впізнала, — усе тоді зразу б розкрилось (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 331).

10. Починати знову ятритися, гноїтися (про рану).

— Дівчино, — сказав я, — у нього дві рани на тілі, і кожна може розкритися (Ю. Янов., II, 1958, 131);

На Поділлі довелося довго відлежуватися — розкрилися погано загоєні рубці, занили, заскрипіли пробуравлені кості (Стельмах, II, 1962, 189).

11. тільки недок. Пас. до розкрива́ти 1, 2, 5-7.