розкривати

РОЗКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗКРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех.

1. Піднімаючи або знімаючи, відсуваючи кришку, ляду тощо, робити вільним доступ усередину чого-небудь.

[Анна:] Що се в тебе тута, в сім медальйоні? .. (Розкриває медальйон раніше, ніж Долорес устигла спинити її руку) (Л. Укр., III, 1952, 330);

Скиба взяв мішок і розкрив куховку, що тут же біля полу стояла, накрита ряденцем (Головко, І, 1957, 331);

Вона розкрила свою сумочку і дістала з неї згорнутий трубочкою папірець (Гончар, IV, 1960, 67);

// Розводити, розсувати стулки дверей, вікна, віконниці тощо.

Мила, день уже давно! Як для мене вірне серце, ти у сад розкрий вікно (Сос., Солов. далі, 1957, 122).

2. Скидати, зривати покрівлю, верх з будівлі, споруди.

Вкупі з матір’ю він день у день порається коло хати. Розкрив її, оббив зокола й зсередини (Мирний, І, 1949, 324);

В оту ніч буря розкрила покрівлю — в дірки місяць ллє голубе сяйво і од того в клуні видко (Головко, II, 1957, 235);

// Знімати покриття, верхній шар з чого-небудь.

Щоб почати безпосередньо розробляти вугільну верству, треба спочатку розкрити її, тобто.. прибрати породу, яка вкриває її (Наука.., 7, 1956, 7);

// Відгортати, зсувати яке-небудь накриття на кому-, чому-небудь, роблячи його видним, доступним зорові.

[Річард:] Нема чого показувать багато. Хіба оце… (Іде й розкриває статую) (Л. Укр., III, 1952, 116);

[Савка:] Ляжу, думаю, на возі. Задрімав. Аж чую, шамотить щось до воза; підійшло, давай кожуха розкривати (Вас., III, 1960, 61);

// Розкутувати або розстібати що-небудь з одягу.

Розкриває [Лісовик] свою кирею і дістає досі заховану під нею пишну.. багряницю (Л. Укр., III, 1952, 244);

Побачивши Давида, дівчина оторопіла, трохи розкрила хустку, зачудовано поглянула (Стельмах, І, 1962, 139);

// Позбавляючи покриття, оголяти що-небудь.

[Лукаш:] Се ти?.. Ти упирицею прийшла, щоб з мене пити кров? Спивай! Спивай! (Розкриває груди) (Л. Укр., III, 1952, 267).

3. перен. Робити що-небудь доступним, можливим, досяжним для кого-небудь.

Які блискучі відкриття принесе ще для землі звільнена людина!.. Які дари розкриє вона перед нами..! (Довж., III, 1960, 69);

Земля розкриє свої скарби, почне давати те, що вона може дати при хорошому обробітку (Ле, Опов. та нариси, 1950, 168);

// Віддавати щось у чиє-небудь розпорядження; надавати.

Наша «Літературна газета», наші журнали, зокрема «Дніпро», досить широко розкривають свої сторінки для творів молодих (Рильський, III, 1955, 424).

4. Розправляти або розгинати що-небудь згорнуте, складене.

Олімпіада Іванівна несе альбом, Люба бере його в руки, але не розкриває (Л. Укр., II, 1951, 71);

Близько тисячі метрів падав він, не розкриваючи парашута (Рад. Укр., 11.I 1959, 3);

Петро розкрив телеграму здивовано: — З Ясинуватої, — здвигнув плечем (Головко, І, 1957, 459);

// Розмикати, розтуляти що-небудь стулене і т. ін.

Сіла [Ніна] проти люстра. Підводила бровенята, розкривала вуста — милувалась із себе (Досв., Вибр., 1959, 233);

«Серце моє! доле моя! Розкрий карі очі! Подивися, усміхнися! Не хочеш? не хочеш!» (Шевч., І, 1963, 161);

// Розпускати (бруньки, листя, квітки).

Пелюстки свої блакитні під сонцем пролісок розкрив (Сос., II, 1958, 84);

// Розпрямляти, розслаблювати що-небудь стиснуте, зціплене; розтискати, розціплювати.

Івась розкрив жменю — і очі його стали. Коник лежав на долоні, зелений та неживий (Мирний, І, 1954, 176).

◊ Розкрива́ти (розкри́ти) обі́йми див. обі́йми;

Розкрива́ти (розкри́ти) о́чі кому — те саме, що Відкрива́ти (відкри́ти) о́чі ( див. відкрива́ти).

Шевченко ніколи не мирився з панами, відстоював інтереси трудівників, розкривав їм очі на соціальну неправду (Нар. тв. та етн., 3, 1961, 36);

Розкрива́ти (розкри́ти) рот (ро́та) див. рот.

5. Розпечатувати або розпаковувати що-небудь (лист, посилку і т. ін.).

Тобі посилку принесуть в хату, нікуди не треба йти получать, ти .. кажи при собі розкрити ящик, чи не поломили чого (Л. Укр., V, 1956, 209);

Навіть розкрити індивідуальний пакет Варвара не вміла (Перв., Дикий мед, 1963, 244).

6. перен. Допомагати зрозуміти, усвідомити що-небудь, давати уявлення про щось.

То нічого, що ми ще малі, — Розкривають нам світ вчителі (Нех., Ми живемо.., 1960, 76);

Завдання вчителя історії полягає в тому, щоб розкрити перед учнями вирішальне значення праці радянських людей (Укр. іст. ж., 1, 1960, 91);

// Робити ясним, доступним для розуміння, сприйняття.

І поезія, і звуки, і о́брази — все зрушувало, все розкривало схований гарячий смисл (Хотк., II, 1966, 119);

Драматург повинен гостріше розкривати конфлікти і зіткнення.., сміливо і рішуче змальовувати людські почуття (З глибин душі, 1959, 167);

// Щиро й відверто розповідати, повідомляти про що-небудь особисте, інтимне.

Маруся почала говорити.. Розкривала всю свою душевну рану; плакала, скаржачися, голубкою воркуючи (Хотк., II, 1966, 265);

Виходили промовці й розкривали творчі плани — і поляки й росіяни, українці і литовці (Тич., II, 1957, 239).

◊ Розкрива́ти (розкри́ти) ду́шу (се́рце, думки́ і т. ін.) кому — те саме, що Відкрива́ти (відкри́ти) ду́шу (се́рце) ( див. відкрива́ти).

Ви скажіть, що думаєте.., бо я ж перед Вами всю свою душу розкриваю (Мирний, V, 1955, 393);

От якби мати вірну дружину, тиху, сумирну, щоб перед нею можна було розкрити своє серце (Коцюб., І, 1955, 22).

7. перен. Виявляти, помічати і показувати в кому-, чому-небудь те, що раніше не було відоме, помічене.

Щепкін, який до дрібниць знав провінціальне життя, зрозумів і розкрив Гоголя, як ніхто (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 330);

// Повністю виявляти можливості, якості і т. ін. чого-небудь.

Талант визначається глибинами спадковості, потім його розкривають, вирощують, розвивають (Літ. Укр., 11.V 1971, 1);

Вільна праця розкрила творчі сили хліборобів. Виросло багато передовиків виробництва (Хлібороб Укр., 9, 1969, 10);

// Робити відомим, відкривати (якусь таємницю і т. ін.).

Художник зустрічається з матір’ю дівчинки. Він розкриває їй таємницю (Донч., VI, 1957, 627);

Досі ніхто в класі не розкрив цього великого секрету (Коп., Сон. ранок, 1951, 67).

◊ Розкрива́ти (розкри́ти) себе́ — виявляти, показувати свої здібності, можливості в чому-небудь.

М. Рильський розкриває себе як майстер філологічного аналізу творів Т. Шевченка, О. Пушкіна, М. Гоголя, Л. Толстого, А. Чехова та ін. (Літ. Укр., 14.XII 1962, 2);

Розкрива́ти (розкри́ти) [свої́] ка́рти — повідомляти про (свої) задуми, наміри і т. ін.

— Шілінг розкриває свої карти, знай — козиряючи бубновим тузом народної республіки. Він мріє про революцію в Німеччині (Кол., На фронті.., 1959, 18).

8. Виявляти, викривати (таємну організацію, групу, змову і т. ін.).

Навесні Григорій розкриває контрреволюційну офіцерську організацію (Знання.., 3, 1967, 5);

— Там у вас двох студентів заарештували за якусь підпільну роботу, кажуть, гурток таємний розкрили (Мушк., Серце.., 1962, 320);

// Розповідати, повідомляти про чий-небудь злочин, чиїсь зловживання і т. ін.

— І покрили … Людську кров покрили… Та ні!.. Василь Порох живий?.. він вас розкриє… (Мирний, II, 1954, 148).

9. Відкривати, встановлювати що-небудь шляхом досліджень, висновків, спостережень.

Маркс уперше розкрив зміст та історичний характер вартості як економічної категорії, що виражає виробничі відносини (Ком. Укр., 6, 1966, 21).