розлітатися

РОЗЛІТА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., РОЗЛЕТІ́ТИСЯ, ечу́ся, ети́шся, док.

1. Відлітати з якого-небудь одного місця в різні боки (про птахів, комах).

Покричавши деякий час над щілиною, горобці розлітаються (Коп., Як вони..,1948, 78);

— А зозуля обдурює пташок. Пір’ям вона схожа на яструба. Летить над лісом, падає каменем, а пташки лякаються, думають, що яструб, розлітаються геть (Хижняк, Невгамовна, 1961, 265);

// Розноситися у повітрі в різні боки (про дрібні речі, частинки чого-небудь).

Сильний порив бурі, розлітаються папери по підмур’ю (Вас., III, 1960, 244);

Дівчина приймала душ. Бризки розліталися по кімнаті (Ю. Янов., II, 1958, 159);

Зо зла ухопив він жмут соломи з сміттям, порохом і швиргонув угору. Пил розлетівся по кімнаті (Мирний, І, 1954, 270);

// Розвіватися в різні боки від швидкої ходи, вітру і т. ін. (про волосся, поли одягу тощо).

Я побачив жіночу постать перед собою, люту та страшну. Нечесане волосся на її голові.. геть розліталося на всі боки (Мирний, IV, 1955, 332);

Побіг [Марко] так, ніби його гнав якийсь страшний протяг. Штани його розлітались вище колін, кашкет зсунувся (Мик., II, 1957, 327);

// перен. Поширюватися в навколишньому просторі (про звуки, голос і т. ін.).

Підбитий сокіл клекотав, І могутній клекіт розлітавсь луною І орлів на волю попід хмари звав (Олесь, Вибр., 1958, 73);

// перен. Швидко поширюватися, ставати відомим у багатьох місцях, усюди.

Наче бойові прокламації, розліталися в рукописних списках Шевченкові поеми між невільниками, які вставали до боротьби (Слово про Кобзаря, 1961, 57);

По Кагві .. розлетілася чутка про загальні збори (Епік, Тв., 1958, 208);

Звістка про смерть князя розлетілася по городах і оселищах (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 19).

Розліта́тися (розлеті́тися) пи́лом (в пил) див. пил;

Розліта́тися (розлеті́тися) на (у) по́рох (по́рохом) див. по́рох;

Розліта́тися (розлеті́тися) пра́хом див. прах.

2. перен. Розходитися, роз’їжджатися в різні місця; переставати бути разом.

У цей час, коли школярі, мов птахи, розлітались на канікули, учительку огортало неспокійне, томливе почуття (Донч., IV, 1957, 512);

— Чому діти так часто залишають своїх матерів на старість у самотині і розлітаються хто куди? Ставши дорослими, вони дбають уже про своїх дітей (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 9);

Одна-однісінька сиджу, як та бідна сиротина. Діти були — виросли, розлетілися (Ряб., Жайворонки, 1957, 47);

// Тікати, розбігатися в різні боки.

Коні шарахають од вибухів і розлітаються по полю, наче віщі птахи (Довж., III, 1960, 166);

— А, .. ви все біля печі третесь? Ану ж розлітайтесь по одній! (Тют., Вир, 1964, 518).

3. розм. Розпадатися на частини від удару, вибуху і т. ін.; розбиватися.

Знов налізли вражі танки З лук, із поля, з-за Десни, Розлітались брами, ганки, З тріском падали тини (Воронько, Три покоління, 1950, 14);

Хряп [чоловік] по вікну, а воно брязь! і до одної шибки так і розлетілось (Кв.-Осн., II, 1956, 291);

// Рватися, розлазитися від ветхості, тривалого користування (про одяг, взуття і т. ін.).

— Куплю кожушину, як не буде дорога, бо моя стара, вже не огріє мене взимі, розлітається (Коб., III, 1956, 536);

— Купіть, мамо, хліба до хати, Оленці черевики, а собі вовняну хустку, бо стара вже геть розлітається (Козл., Ю. Крук, 1957, 447);

// перен. Припиняти існування, розділившись на частини.

Розлетівся .. мій гурток, як кажуть, з тріском, а його ватажок вилетів з того села назавжди (Вас., IV, 1960, 25).

◊ Голова́ розліта́ється у кого — дуже болить голова у кого-небудь.

Дід обертався на другий бік. Його голова розліталася, усі старі кісточки тріщали … (Черемш., Тв., 1960, 43).

4. перен. Безслідно зникати; щезати.

Розлетяться, як дим, навіяні чари, пересниться страшний сон, життя потече тихим своїм руслом (Хотк., II, 1966, 108).

5. Набирати розгону під час польоту; починати летіти з дедалі більшою швидкістю;

// розм. Бігти, поступово набираючи швидкість; розганятися, розбігатися.

Каринський рушив був далі, але Васюта схопив його за рукав. — Стій! Куди розлетівся? (Шовк., Інженери, 1956, 90).

РОЗЛІТА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, док., розм. Почати багато і довго літати; не переставати літати.

Голуби блискотіли у небі! Білі, ясні голуби розлітались (Тич., І, 1957, 251);

Праворуч — два ставки. Над ними, понад самою водою, Веселі розлітались ластівки (Підс., Поеми, 1954, 54).