розлітатися

РОЗЛІТА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., РОЗЛЕТІ́ТИСЯ, ечу́ся, ети́шся, док.

1. Відлітати з якого-небудь одного місця в різні боки (про птахів, комах).

Покричавши деякий час над щілиною, горобці розлітаються (О. Копиленко);

– А зозуля обдурює пташок. Пір'ям вона схожа на яструба. Летить над лісом, падає каменем, а пташки лякаються, думають, що яструб, розлітаються геть (А. Хижняк);

// Розноситися у повітрі в різні боки (про дрібні речі, частинки чого-небудь).

Сильний порив бурі, розлітаються папери по підмур'ю (С. Васильченко);

Дівчина приймала душ. Бризки розліталися по кімнаті (Ю. Яновський);

Зо зла ухопив він жмут соломи з сміттям, порохом і швиргонув угору. Пил розлетівся по кімнаті (Панас Мирний);

// Розвіватися в різні боки від швидкої ходи, вітру і т. ін. (про волосся, поли одягу тощо).

Я побачив жіночу постать перед собою, люту та страшну. Нечесане волосся на її голові .. геть розліталося на всі боки (Панас Мирний);

Побіг [Марко] так, ніби його гнав якийсь страшний протяг. Штани його розлітались вище колін, кашкет зсунувся (І. Микитенко);

// перен. Поширюватися в навколишньому просторі (про звуки, голос і т. ін.).

Підбитий сокіл клекотав, І могутній клекіт розлітавсь луною І орлів на волю попід хмари звав (О. Олесь);

// перен. Швидко поширюватися, ставати відомим у багатьох місцях, усюди.

Наче бойові прокламації, розліталися в рукописних списках Шевченкові поеми між невільниками, які вставали до боротьби (з наук. літ.);

Розлетілася чутка про загальні збори (Г. Епік);

Звістка про смерть князя розлетілася по городах і оселищах (А. Хижняк).

2. перен. Розходитися, роз'їжджатися в різні місця; переставати бути разом.

У цей час, коли школярі, мов птахи, розлітались на канікули, учительку огортало неспокійне, томливе почуття (О. Донченко);

– Чому діти так часто залишають своїх матерів на старість у самотині і розлітаються хто куди? Ставши дорослими, вони дбають уже про своїх дітей (І. Цюпа);

Одна-однісінька сиджу, як та бідна сиротина. Діти були – виросли, розлетілися (І. Рябокляч);

З соняшниками творилось щось дивовижне. Втрачаючи свій царський дрімотний спокій, вони зненацька оживали, золоте тарілля, здавалось, само розігнавшись, летіло стрімголов назустріч одне одному, і, з'єднавшись на мить у поцілунку, знову розліталось врізнобіч, і вже знову вільно сміялось, пустотливо погойдуючись, сяючи розімлілим золотом до сонця (О. Гончар);

// Тікати, розбігатися в різні боки.

Коні шарахають од вибухів і розлітаються по полю, наче віщі птахи (О. Довженко);

– А, .. ви все біля печі третесь? Ану ж розлітайтесь по одній! (Григорій Тютюнник).

3. розм. Розпадатися на частини від удару, вибуху і т. ін.; розбиватися.

Знов налізли вражі танки З лук, із поля, з-за Десни, Розлітались брами, ганки, З тріском падали тини (П. Воронько);

Хряп [чоловік] по вікну, а воно брязь! і до одної шибки так і розлетілось (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Рватися, розлазитися від старості, тривалого користування (про одяг, взуття і т. ін.).

– Куплю кожушину, як не буде дорога, бо моя стара, вже не огріє мене взимі, розлітається (О. Кобилянська);

– Купіть, мамо, хліба до хати, Оленці черевики, а собі вовняну хустку, бо стара вже геть розлітається (П. Козланюк);

// перен. Припиняти існування, розділившись на частини.

Розлетівся .. мій гурток, як кажуть, з тріском, а його ватажок вилетів з того села назавжди (С. Васильченко).

4. перен. Безслідно зникати; щезати.

Розлетяться, як дим, навіяні чари, пересниться страшний сон, життя потече тихим своїм руслом (Г. Хоткевич).

5. Набирати розгону під час польоту; починати летіти з дедалі більшою швидкістю;

// розм. Бігти, поступово набираючи швидкість; розганятися, розбігатися.

Каринський рушив був далі, але Васюта схопив його за рукав. – Стій! Куди розлетівся? (Ю. Шовкопляс).

◇ Аж (що й, ті́льки і т. ін.) пі́р'я лети́ть (розліта́ється, си́плеться і т. ін.) / полети́ть (розси́плеться, поси́плеться і т. ін.) див. пі́р'я;

Іти́ (розліта́тися) / піти́ (розлеті́тися) пра́хом див. іти́;

(1) На трі́ски́ розліта́тися (розпада́тися і т. ін.) – остаточно, зовсім гинути.

Скільки на тріски розлетілося барж – знали промисловці (М. Рудь);

І де розсипались окови, Де трон розпався на тріски, – Зросли поемами будови, Лани розквітли, мов казки (М. Рильський);

(2) Розліта́тися (розві́юватися) / розлеті́тися (розві́ятися) пи́лом (в пил) – безслідно зникати.

Все старе розлітається в пил (В. Сосюра);

Для чого ж були роки, наповнені солдатчиною..? Щоб пилом розвіятися всім твоїм ілюзіям (О. Гончар).

РОЗЛІТА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, док., розм.

Почати багато і довго літати; не переставати літати.

Голуби блискотіли у небі! Білі, ясні голуби розлітались (П. Тичина);

Праворуч – два ставки. Над ними, понад самою водою, Веселі розлітались ластівки (О. Підсуха).