1. Словник української мови у 20 томах

розлічити

РОЗЛІЧИ́ТИ див. розлі́чувати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розлічити — розлічи́ти дієслово доконаного виду розрахувати рідко Орфографічний словник української мови
  2. розлічити — див. розлічувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розлічити — РОЗРАХО́ВУВАТИ (визначати розмір, кількість і т. ін. чогось), ОБРАХО́ВУВАТИ, РОЗЛІ́ЧУВАТИ заст.; РОЗЧИСЛЯ́ТИ розм. (розподіляти згідно з рахунком); ОБЧИ́СЛЮВАТИ (ОБЧИСЛЯ́ТИ) (у техніці, математиці). — Док. Словник синонімів української мови
  4. розлічити — РОЗЛІЧИ́ТИ див. розлі́чувати. Словник української мови в 11 томах
  5. розлічити — Розлічити, -ся см. розлічувати, -ся. Словник української мови Грінченка