1. Словник української мови в 11 томах

розмежування

РОЗМЕЖУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розмежува́ти і розмежува́тися.

В ряді сіл на Чернігівщині і Київщині селяни піднімались проти розмежування поміщицьких і селянських земель, яке завжди проводилося так, як це було вигідно поміщикам (Іст. УРСР, І, 1953, 522);

Жовтень ніс з собою не тільки розмежування класово ворожих сил, а й великий потяг до згуртування усього здорового, здатного на небачену досі перебудову світу (Рад. літ-во, 1, 1966, 59);

Партійне керівництво Радами, як вчив В. І. Ленін, передбачає чітке розмежування функцій партійних і державних організацій (Ком. Укр., 7, 1970, 10).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розмежування — розмежува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розмежування — [розмеижуван':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  3. розмежування — -я, с. Дія за знач. розмежувати і розмежуватися. Розмежування доступу — у системах обробки інформації – сукупність методів, засобів та заходів, що забезпечують захист даних від несанкціонованого доступу користувачів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розмежування — РОЗМЕЖУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розмежува́ти і розмежува́тися. В ряді сіл на Чернігівщині і Київщині селяни піднімались проти розмежування поміщицьких і селянських земель, яке завжди проводилося так, як це було вигідно поміщикам (з наук. літ.); Розмежування функцій. Словник української мови у 20 томах
  5. розмежування — Розмежува́ння, -ня с. Размежеваніе. Словник української мови Грінченка