розмічати
РОЗМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко РОЗМІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех.
1. Ставити мітки, робити позначки, розбиваючи, ділячи поверхню чогось з певною метою.
На розгородженому подвір’ї Катерини.. Мусій Горбань розмічав фундамент під дві кімнати з кухнею (Перв., Материн.. хліб, 1960, 137);
Великий архітектор, мов лінійкою, розмітив ці прямі кути, дальні перспективи, заокруглення площ (Полт., Повість.., 1960, 373);
// спец. Наносити на поверхню заготовки контури майбутньої деталі, що вказують на межі, в яких потрібно виконувати її дальшу обробку відповідно до креслень.
Розмічаючи деталі перед їх обробкою, треба передбачити припуски для дальшої обробки (Стол.-буд. справа, 1957, 94);
Щоб одержати виріб відповідної форми і розмірів, потрібно перед обробкою заготовку розмітити (Практ. з машинозн., 1957, 30).
2. розм., рідко. Обдумуючи, визначати, намічати план дальших дій, заходів.
Василько розмітив собі на пальцях, про що має говорити з ним (Турч., Зорі.., 1950, 170).
Значення в інших словниках
- розмічати — розміча́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- розмічати — -аю, -аєш і рідко розмічувати, -ую, -уєш, недок., розмітити, -ічу, -ітиш, док., перех. 1》 Ставити мітки, робити позначки, розбиваючи, ділячи поверхню чогось з певною метою. || спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розмічати — РОЗМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко РОЗМІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., що. 1. Ставити мітки, робити позначки, розбиваючи, ділячи поверхню чогось з певною метою. На розгородженому подвір'ї Катерини .. Словник української мови у 20 томах
- розмічати — ДІЛИ́ТИ (на частини), ПОДІЛЯ́ТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ (РОЗДІ́ЛЮВАТИ рідше), ЧЛЕНУВА́ТИ, РОЗЧЛЕНО́ВУВАТИ, РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ, РОЗТИНА́ТИ, РОЗБИВА́ТИ, ПАЮВА́ТИ розм., ШМАТУВА́ТИ розм., РОЗШМАТО́ВУВАТИ розм., ПАРЦЕЛЮВА́ТИ ек.; РОЗДВО́ЮВАТИ, ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови