розпар
РО́ЗПАР, у, ч.
1. Дія за знач. розпа́рити, розпа́рювати та дія і стан за знач. розпа́ритися, розпа́рюватися.
2. рідко. Настій чого-небудь на окропі.
Вона вляла до тих круп розпару якогось зілля (Фр., VIII, 1952, 244).
3. Газоподібна речовина, що утворюється внаслідок розпарювання чого-небудь.
Пахло густим розпаром трав (Вітч., 4, 1974, 134).
4. діал. Розпал (у 2 знач.).
Танасій пригадав собі молоді свої літа, коли то він у розпарі діл не раз мусив голосом своїм панувати над товпою противників і — перемагати (Круш., Буденний хліб.., 1960, 235).
6. мет. Найширша частина робочого простору доменної печі.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпар — ро́зпар іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- розпар — -у, ч. 1》 Дія за знач. розпарити, розпарювати та дія і стан за знач. розпаритися, розпарюватися. 2》 рідко. Настій чого-небудь на окропі. 3》 Газувата речовина, що утворюється внаслідок розпарювання чого-небудь. 4》 діал. Розпал (у 2 знач.). 5》 мет. Найширша частина робочого простору доменної печі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розпар — РО́ЗПАР, у, ч. 1. Дія за знач. розпа́рити, розпа́рювати та дія і стан за знач. розпа́ритися, розпа́рюватися. 2. рідко. Настій чого-небудь на окропі. Вона вляла до тих круп розпару якогось зілля (І. Франко). Словник української мови у 20 томах