розраховувати

РОЗРАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. перех. і без додатка. Рахуючи, обчислюючи, визначати розмір, кількість і т. ін. чого-небудь.

Давид ходив по двору, оглядав стіни, про себе щось розраховуючи (Головко, II, 1957, 17);

[Писар:] Давайте гроші, я вам зараз розрахую, кілько [скільки] ще від вас прийде! (Фр., IX, 1952, 49);

Доки сонце зійшло, пройшов [Степан] кілометрів вісім. Був задоволений, що вірно розрахував час (Гжицький, Чорно озеро, 1961, 64);

// Робити технічне або математичне обчислення чого-небудь.

Потужність решти цехів розрахували саме на ту кількість фракцій і бензолу, яку лише дистиляційний видавав би при безперервці (Шовк., Інженери, 1956, 76).

2. перех. Обмірковуючи, оцінювати, зважувати сили, можливості і т. ін. кого-, чого-небудь.

Ішов він плавно, розраховуючи кожен крок (Собко, Нам спокій.., 1959, 153);

Він почав розраховувати кожний свій рух (Ткач, Жди.., 1959, 24);

Не розрахував Ван-Лін своїх сил (Довж., І, 1958, 122).

3. перех. Платити, винагороджувати за роботу по її закінченні;

// Видавши заробітну плату, звільняти з роботи.

— Працювать, — кажу, — не буду, Розраховуйте! І все! (С. Ол., Вибр., 1959, 201).

4. перех., також із спол. щ о. Припускати, вважати можливим що-небудь.

Гнат розраховував, що ця фраза остаточно вб’є Уласа (Тют., Вир, 1964, 152);

Сафар розрахував, що сьогодні ринок буде переповнений рабами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 189);

// тільки недок., неперех. Чекати, сподіватися на щось.

Труд його нагороджувався. Ніхто не мав ніколи ліпших від його свідоцтв і не міг розраховувати на світлішу будучність (Кобр., Вибр., 1954, 30);

Кандиба розраховував на її вроду, привабливу усмішку, райдужні очі, привітне слово (Дмит., Розлука, 1957, 171);

Йонька взяв із собою трішечки [сала], розраховуючи на те, що коли повертатиметься назад, то рідні не пожолобиться рука, якщо дадуть йому шматочок сала (Тют., Вир, 1964, 434);

// тільки недок., неперех. Покладати надію на кого-небудь.

..капіталістична форма кооперації уже з самого початку розраховує на вільного найманого робітника.. (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 336);

Наша ж армія, армія робітників і селян, розраховує лише на себе, на підтримку самого народу (Гончар, II, 1959, 398);

// тільки недок., з інфін. Мати намір виконати, здійснити що-небудь.

Командир і комісар розраховували були протягти період формування полку ще з тиждень, щоб довести склад до тисячі (Смолич, V, 1959, 653);

Командування розраховувало взяти село комбінованим ударом (Тют., Вир, 1964, 497).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розраховувати — розрахо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розраховувати — Вираховувати, об-, обчислювати; (крок) зважувати, оцінювати, обмірковувати; (кого) звільняти; (з нст. що) припускати, гадати; (на що) сподіватися чого <�на що>; (на кого) ВАЖИТИ, ПОКЛАДАТИСЯ, робити ставку, ЧИСЛИТИ. Словник синонімів Караванського
  3. розраховувати — -ую, -уєш, недок., розрахувати, -ую, -уєш, док. 1》 перех. і без додатка. Рахуючи, обчислюючи, визначати розмір, кількість і т. ін. чого-небудь. || Робити технічне або математичне обчислення чого-небудь. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розраховувати — РОЗРАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. що і без дод. Рахуючи, обчислюючи, визначати розмір, кількість і т. ін. чого-небудь. Давид ходив по двору, оглядав стіни, про себе щось розраховуючи (А. Словник української мови у 20 томах
  5. розраховувати — ЗВІЛЬНЯ́ТИ (з роботи, посади); РОЗРАХО́ВУВАТИ (видавши платню); СКОРО́ЧУВАТИ (у зв'язку зі скороченням кількості працюючих); ВИГАНЯ́ТИ розм., ВИГО́НИТИ розм., ПРОГАНЯ́ТИ розм., ВИТУ́РЮВАТИ розм., ВИТУРЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. розраховувати — Розрахо́вувати, -хо́вую, -хо́вуєш; -хо́вуй, -хо́вуйте; розрахува́ти, -раху́ю, -ху́єш; розраху́й, -ху́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)