розрихлений

РОЗРИ́ХЛЕНИЙ, РОЗРИ́ХЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до розри́хли́ти.

Вулиця місцями вже протряхла, місцями ж була ще вкрита рештками брудного, розрихлого теплим подихом весни снігу (Ряб., Жайворонки, 1957, 119);

// У знач. прикм.

— А там що? — киває Лукія на вал і повагом рушає туди, ноги її по литки провалюються в грузькому, розрихленому грунті (Гончар, Тронка, 1963, 80).