розсотуватися

РОЗСО́ТУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗСОТА́ТИСЯ, а́ється, док.

1. Розмотуватися, розкручуватися (про що-небудь змотане, намотане, заплутане).

В Юри нічого не виходило: то погано розсотувався ремінь, то закручувалась петля, то ще що-небудь заважало (Багмут, Щасл. день.., 1959, 154);

*Образно. І розсоталась вона [Конониха], як нитка з веретена: витягла перше одну руку, після другу, аж кісточки хруснули, після ноги витягла по одній, після чисто так угору підвелась, наче її хтось звів (Григ., Вибр., 1959, 326);

// Втрачати зв’язок, розпускатися (про петлі у в’язанні, вив’язану річ і т. ін.);

// Розсмикуватися на клоччя, волокна і т. ін.

Це було жахливе почуття людини, що бачить, як линва, по якій вона проходить безодню, починає розсотуватися на кволі волокна (Собко, Граніт, 1938, 198).

2. перен., розм. Поступово розходитися, розсіюватися в різні боки, в різних напрямках (про скупчення кого-, чого-небудь).

Потроху сторонні розсотуються з контори (Логв., Літа.., 1960, 14);

Дорога від найближчого тилового села до переднього краю захрясла танками, тягачами, автомашинами. Поволі все це розсотувалося в узбічні гаї та улоговини (Гончар, III, 1959, 404);

Люди, розсотавшись по селах, несли кобзареві слова далі, зогрівали їх теплом своїх душ (Рибак, Помилка.., 1956, 157);

Пробка попереду розсоталася, шофер сів за руль, і машина рушила (Перв., Дикий мед, 1963, 295);

// Поступово розсіюватися, рідшати (про хмари, дим, туман і т. ін.).

Хмари проривалися і розсотувались, ставало світліше (Гур., Друзі.., 1959, 23);

Дивились довго. В незміряній далині Площин розсотались останні клубки диму (Чумак, Черв. заспів, 1956, 153);

// Зникати.

Біль потроху почав розсотуватись по тілі, і вірилось, що бажання уже стає дійсністю (Стельмах, II, 1962, 183).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсотуватися — розсо́туватися 1 дієслово недоконаного виду розмотуватися розсо́туватися 2 дієслово недоконаного виду розходитися Орфографічний словник української мови
  2. розсотуватися — -ується, недок., розсотатися, -ається, док. 1》 Розмотуватися, розкручуватися (про що-небудь змотане, намотане, заплутане). || Втрачати зв'язок, розпускатися (про петлі у в'язанні, вив'язану річ і т. ін.). || Розсмикуватися на клоччя, волокна і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розсотуватися — РОЗСО́ТУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗСОТА́ТИСЯ, а́ється, док. 1. Розмотуватися, розкручуватися (про що-небудь змотане, намотане, заплутане). В Юри нічого не виходило: то погано розсотувався ремінь, то закручувалась петля, то ще що-небудь заважало (І. Словник української мови у 20 томах
  4. розсотуватися — РОЗХО́ДИТИСЯ (про всіх або багатьох — залишаючи місце перебування, іти в різні боки, місця), РОЗБРІДА́ТИСЯ (РОЗБРЕДА́ТИСЯ розм.) (РОЗБРО́ДИТИСЯ діал.), РОЗСИПА́ТИСЯ, РОЗТО́ЧУВАТИСЯ, РОЗТІКА́ТИСЯ розм., РОЗЛА́ЗИТИСЯ розм., РОЗЛІЗА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови