розспів
РО́ЗСПІВ, у, ч.
1. Протяжний наспів, мелодія.
Він будує музичну фразу, узгоджуючи її з текстом і відбиває в своїй конструкції національно характерну синтаксично-метричну будову текстових речень. У цьому він опирається на національні традиції розспіву (Нар. тв. та етн., 4, 1961, 57);
Співав Омелян на свій київський розспів, відомий уже в усьому православному світі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 320).
2. спец. Співи православної церкви, об’єднані певним принципом будови мелодії.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розспів — ро́зспів іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- розспів — -у, ч. 1》 Протяжний наспів, мелодія. 2》 спец. Співи православної церкви, об'єднані певним принципом будови мелодії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розспів — Система співів православної церкви, об’єднана певними принципами побудови мелодії. Ознаками Р. є: тип поспівок, теситура, мелодичний склад, ритмічна побудова, загальний характер. Найдавнішими... Словник-довідник музичних термінів
- розспів — РО́ЗСПІВ, у, ч. 1. Протяжний наспів, мелодія. Співав Омелян на свій київський розспів, відомий уже в усьому православному світі (О. Ільченко); Мелодичній будові забавлянок властиві інтонаційна одноплановість .. Словник української мови у 20 томах