розстебнутий

РОЗСТЕ́БНУТИЙ, РОЗСТЕ́БНЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розстебну́ти.

На ній було осіннє пальтечко, розстебнуте на всі гудзики (Мушк., День.., 1967, 100);

Йому допомагав літній чоловік у рябому кашкеті і розстебнутій на грудях чорній сорочці (Десняк, II, 1955, 348);

Біла шовкова сорочка на ньому розстебнута (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 16);

Свитка [у Марії] розстебнена, з-під хустки пасмо чорне вибилось (Головко, II, 1957, 41).

2. у знач. прикм. З роз’єднаними, нескріпленими застібками.

Вітер свистів парубкові у вухах, поли розстебнутого піджака розпростерлись крилами (Томч., Жменяки, 1964, 62);

Зимогорова мимоволі якусь мить затримала зір на довгих Юркових кучерях, на розстебнутому комірці сорочки (Донч., II, 1956, 275);

З-під розстебненого плаття, крізь тонку сорочку, визирало її високе лоно (Мирний, III, 1954, 281).

3. у знач. прикм., розм. Такий, у якого незастебнутий, розхристаний одяг.

Посеред хати Тихін у кожушку, розстебнений і без шапки (Головко, II, 1957, 122).