розсіяний

РОЗСІ́ЯНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розсі́яти.

Для вловлювання найдрібніших радіоактивних речовин, розсіяних в атмосфері, важливою деталлю є рамки, обтягнуті найтоншими нитками (Хлібороб Укр., 11, 1969, 47);

Мов полова, розсіяна з купи буйним вітром, так розсіялась їх [монголів] сила по долині (Фр., VI, 1951, 129);

Ворог не раз вважатиме її [дивізію] оточеною і знищеною, розсіяною в тайзі, потопленою в болотах, а вона виникатиме знову (Гончар, II, 1959, 303);

Розсіяні і усунені численні сумніви і неясності в питанні про те, чи може людина здійснити тривалий політ у стані невагомості (Наука.., 9, 1962, 4);

// розсі́яно, безос. присудк. сл.

— Що́ тих грошей по всіх усюдах розсіяно — і-і-і, не злічити! (Л. Укр., III, 1952, 603);

Підбіг командир третього взводу.., доповів, що гарнізон розсіяно (Тют., Вир, 1964, 528).

2. у знач. прикм. Розкиданий на великому просторі, розташований рідко.

Крім зірок і розсіяних хмар розрідженого газу, в Галактиці виявлено протяжні хмари, що складаються з пилу і заступають світло далеких зірок (Наука.., 1, 1960, 41).

3. у знач. прикм., фіз. Поширений у різних напрямках на великому просторі або на значній площі, ослаблений щодо ступеня вияву сили, енергії чого-небудь.

Крізь гущавину віття.. ледве пробивались розсіяні промені сонця (Гжицький, Опришки, 1962, 189);

Стриманий шепіт, обережна хода, якою ступали відвідувачі [читального залу], розсіяне сяйво електричних люстр.. — все це разом навіяло на Нерчина спокій (Рибак, Час.., 1960, 312);

Володимир Костецький вважає, що писати картину краще в скупому розсіяному світлі (Перв., З щоденника.., 1956, 146);

Сонце, як відомо, надсилає нам енергію у розсіяному вигляді (Веч. Київ, 12.I 1968, 4).

4. у знач. прикм. Який не може або не вміє зосередитися на чому-небудь; неуважний.

Всяка доросла людина здатна іноді бути.. розсіяною, наприклад, у стані сильного стомлення (Психол., 1956, 76);

— Ви сьогодні розсіяні, панно Наталю. Перше губили ви брошку, а тепер не бачите, що колесо брички.. захопить вашу сукню (Коб., III, 1956, 241).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсіяний — розсі́яний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розсіяний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розсіяти. || розсіяно, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Розкиданий на великому просторі, розташований рідко. 3》 у знач. прикм., фіз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розсіяний — 1. розпорошений, розкиданий, розселений, див. діяспора 2. неуважний 3. це насіння на полі Словник чужослів Павло Штепа
  4. розсіяний — РОЗСІ́ЯНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розсі́яти. Для вловлювання найдрібніших радіоактивних речовин, розсіяних в атмосфері, важливою деталлю є рамки, обтягнуті найтоншими нитками (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах