розтинатися
РОЗТИНА́ТИСЯ, а́ється, недок., РОЗТЯ́ТИСЯ і РОЗІТНУ́ТИСЯ, зітне́ться; мин. ч. розтя́вся, тяла́ся, ло́ся і розітну́вся, ну́лася, лося, док.
1. Різко, пронизливо звучати; лунати дзвінко.
Голоси малих колядників уже розтиналися по селу (Мирний, III, 1954, 34);
Ганна вмикає радіо, і в кімнаті розтинається дзвін курантів (Кучер, Полтавка, 1950, 11);
Однієї ночі темної розтялись по селу численні нахабні постріли (Мик., II, 1957, 9);
Посвист бурі заважав лісникові чути те, що діялось у хатині, але той нелюдський зойк, що враз розітнувся за дверима, він почув би за найглухішою стіною… (Донч., VI, 1957, 332);
// безос.
— Хло-о-пці-і… їде! — розітнулось з-за купки дерев на горбку. Дітвора, як горобці, враз шугнула до класу (Дн. Чайка, Тв., 1960, 100).
2. тільки недок. Пас. до розтина́ти.
Непроглядна темрява степів перекопських, де під кожною кураїною жде поклику до атаки боєць, втретє розтинається довгожданим: — На штурм! (Гончар, II, 1959, 434).
Значення в інших словниках
- розтинатися — розтина́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розтинатися — -ається, недок., розтятися і розітнутися, -зітнеться; мин. ч. розтявся, -тялася, -тялося і розітнувся, -нулася, -нулося, док. 1》 Різко, пронизливо звучати; лунати дзвінко. || безос. 2》 тільки недок. Пас. до розтинати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розтинатися — РОЗТИНА́ТИСЯ, а́ється, недок., РОЗТЯ́ТИСЯ, РОЗІТНУ́ТИСЯ, зітне́ться; мин. ч. розтя́вся, тяла́ся, ло́ся і розітну́вся, ну́лася, лося, док. 1. тільки недок. Пас. до розтина́ти. Словник української мови у 20 томах
- розтинатися — ЛУНА́ТИ (про звуки — поширюватися в просторі, ставати чутним), ЛИ́НУТИ поет., ЛЕТІ́ТИ, ЛИ́ТИСЯ, НЕСТИ́СЯ, ПІДНО́СИТИСЯ, ТЕКТИ́, ІТИ́ (ЙТИ́), ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ) підсил., РОЗРИВА́ТИСЯ підсил., РОЗТИНА́ТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови