розтискати
РОЗТИСКА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗТИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. розти́снув, нула, ло і розти́с, ла, ло; док., перех. Розводити, розсувати в сторони (що-небудь стиснуте, зімкнуте).
Зусилля, яке прикладає водій до педалі чи важеля, передається через окремі деталі механізму привода до колодок і розтискує їх (Автом., 1957, 200);
Корж з насолодою шмагав підпанка.. Кінець кінцем розтис він коліна (Тулуб, Людолови, І, 1957, 52);
// Розпрямляти, розслабляти, розтуляти (що-небудь стулене, затиснуте).
Несподівано здорова половина лиця починає смикатись, наливається кров’ю, губа лізе на губу,.. рука конвульсивно стискає і розтискає кулак (Вільде, Сестри.., 1958, 99);
Вони вхопили його за руки.., розтиснули його пальці й відняли зірку (Турч., Зорі.., 1950, 163);
Супрун розтиснув кулак, уважно подивився на дві невеличкі, схожі на глечики цяцьки [сережки] (Стельмах, II, 1962, 123).
Значення в інших словниках
- розтискати — розтиска́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розтискати — -аю, -аєш і розтискувати, -ую, -уєш, недок., розтиснути, -ну, -неш; мин. ч. розтиснув, -нула, -нуло і розтис, -ла, -ло; док., перех. Розводити, розсувати в різні боки (що-небудь стиснуте, зімкнуте). || Розпрямляти, розслабляти, розтуляти (що-небудь стулене, затиснуте). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розтискати — РОЗТИСКА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗТИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. розти́снув, нула, ло і розти́с, ла, ло; док., що. Розводити, розсувати в сторони (що-небудь стиснуте, зімкнуте). Словник української мови у 20 томах
- розтискати — Розтиска́ти, -ка́ю, -ка́єш; розтисну́ти, -ну, -неш; розти́с, -ти́сла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)