розтруб
РО́ЗТРУБ, а, ч.
1. Лійкоподібне розширення на кінці трубки; предмет такої форми.
Обличчя їх були звернені до чорного розтруба гучномовця (Рибак, Зброя.., 1943, 15);
Ще п’ять хвилин — і всі вже ясно бачили капітана, що стояв на містку, подаючи команду у блискучі мідні розтруби (Мокр., Острів.., 1961, 77);
Степан Романович забрав у жменю зелену шовковисту китицю і легким рухом висмикнув її з розтруба листка (Вол., Озеро.., 1959, 42);
Розтруб його [кінескопа] в готовому вигляді щодо конфігурації і розмірів роблять таким, щоб він відповідав розмірам відформованого екрана (Наука.., 9, 1964, 24);
// Розширений вихідний отвір деяких духових музичних інструментів.
Кожний музичний інструмент має свій резонатор — деку коробки, дерев’яну трубку, мідний розтруб, рупор тощо (Худ. чит.., 1955, 25);
Ріг — найпростіший і найдавніший за часом виникнення духовий.. інструмент. Широка частина рога тварини служить розтрубом (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 26).
2. Розширена частина в одязі або взутті.
Забувши про онучки, Суворов усунув босі ноги в широкі розтруби ботфортів, почепив до боку шпагу, перехопив з рук Прошки підзорну трубу і, застьобуючи на ходу мундир, вискочив з намету (Добр., Очак. розмир, 1965, 128).
3. Широка частина чого-небудь (проходу, тунелю і т. ін.).
Брама раптом розчинилась, неначе сама,— разом з людьми, що повисли на її гратах: «Ура!» гучним відлунком вдарило назад — з розтруба тунелю (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 316).
Значення в інших словниках
- розтруб — ро́зтруб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- розтруб — -а, ч. 1》 Лійкоподібне розширення на кінці трубки; предмет такої форми. || Розширений вихідний отвір деяких духових музичних інструментів. 2》 Розширена частина в одязі або взутті. 3》 Широка частина чого-небудь (проходу, тунелю і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розтруб — Горловина Словник чужослів Павло Штепа
- розтруб — Частина трубки духових музичних інструментів, яка розширюється, утворюючи вихідний отвір. Словник-довідник музичних термінів
- розтруб — РО́ЗТРУБ, а, ч. 1. Лійкоподібне розширення на кінці трубки; предмет такої форми. Обличчя їх були звернені до чорного розтруба гучномовця (Н. Словник української мови у 20 томах